Нещодавно президент України Володимир Зеленський опублікував відкритого листа, у якому звернувся до керівника Російської Федерації з проханням припинити вогонь та ініціювати безпосередню зустріч задля дипломатичного врегулювання конфлікту. У відповідь Кремль заявив, що наразі не бачить сенсу проводити прямі переговори з президентом України, а “мирний процес перебуває на паузі”. При цьому російський лідер відкинув як мирний план Європейського Союзу, так і пропозицію України про негайне припинення вогню.
Зі слів Путіна, бойові дії припиняться лише після виконання країною-агресором усіх поставлених цілей, а будь-які мирні угоди повинні бути укладені виключно на умовах, вигідних Кремлю.
Варто зауважити, що Москва не встановлює жодних конкретних термінів для досягнення своїх військових завдань. Російське політичне керівництво продовжує оголошувати стратегічною метою повне захоплення Донецької області, але свідомо не зв’язує це з певними датами чи дедлайнами. Заяви Путіна та представників російського військового командування підтверджують, що ключова ціль полягає у контролі над усією територією Донецької області, проте без визначення конкретних часових меж.
Раніше російський диктатор категорично відмовлявся називати будь-які строки завершення так званої “спеціальної військової операції”, підкреслюючи, що робити такі прогнози під час активних бойових дій “необачно”.
Офіційні представники Кремля, зокрема прессекретар Пєсков, неодноразово заявляли про готовність призупинити бойові дії навіть “сьогодні”. Однак, за їхніми умовами, Україна має виконати ультиматум російських окупантів — повністю вивести свої війська з чотирьох областей: Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької.
Разом з тим російське керівництво не має наміру обмежуватися лише східним регіоном України. Незважаючи на офіційні заяви про нібито наближення завершення конфлікту, ворог продовжує реалізовувати довгострокові плани, серед яких:
- створення плацдарму на Донбасі з метою подальшого висування нових територіальних претензій до України;
- затягування бойових дій для посилення своєї позиції.
Кремль розраховує на тривалий збройний конфлікт, використовуючи перевагу у чисельності населення та ресурсах. Для агресорів людське життя є найменш цінним ресурсом. Крім того, Росія зберігає можливість оголосити новий етап часткової мобілізації, ймовірно — після внутрішньополітичних подій, зокрема виборів. Саме це пояснює активізацію бойових дій, адже Кремль прагне продемонструвати хоч якісь “успіхи” своїй внутрішній аудиторії.
На даному етапі ключовим чинником для керівництва РФ є не військова ситуація на фронті, а внутрішня політична кон’юнктура, особливо напередодні осінніх виборів. Зокрема планується:
- Вибори до Державної думи.
- Вибори голів суб’єктів федерації.
- Вибори в регіональні законодавчі органи.
Внутрішньому споживачеві влада намагається продати навіть ефемерні, але “переможні” результати.
Водночас російська окупаційна армія не демонструє суттєвого тактичного просування на полі бою, компенсуючи власні невдачі інформаційними заявами та “перемогами завчасно”.
Реальне просування армії РФ відбувається вкрай повільно і супроводжується колосальними втратами у техніці та живій силі. Відсутність значних успіхів на війні російське командування намагається приховати вигадками в інформаційному просторі. Через це зросла кількість випадків, коли після завчасних звітів про здобутки, російських солдатів силою кинуто на необдумані лобові штурми, щоб закріпитися на територіях, які вже офіційно названі “окупованими”.
Подібна практика не нова і вже неодноразово спостерігалась у різних районах фронту. Російські сили часто заявляють про “контроль” над певними населеними пунктами, фактично не маючи там постійної присутності. Яскравими прикладами є ситуації в Куп’янську, Куп’янську-Вузловому та Малій Токмачці.
Керівник Офісу президента Кирило Буданов наголошує, що Росія наразі не має достатніх військових ресурсів для диктування власних термінів завершення війни. Агресор зазнає системного занепаду, а українські військові ефективно стримують просування ворога та завдають болючих ударів по тилах окупантів.
Замість ультиматумів з боку РФ, Буданов акцентує увагу на спільному баченням України та міжнародної спільноти стосовно завершення війни.
У той же час, за браку реальних військових успіхів, ворог із загостренням продовжує застосовувати тиск на цивільне населення України. Окупаційні сили переходять до терору проти мирних громадян. Проте будь-які дії окупантів зустрічають рішучу протидію.
Українська сторона веде відповідь на збройну агресію виключно у відповідності з нормами міжнародного права. Удари завдаються лише по легітимних військових об’єктах на території країни-агресора з метою примусу до завершення війни в Україні.
Ефективні операції Сил оборони України, а також акти безпілотної авіації на території Російської Федерації створюють реальне підґрунтя для припинення бойових дій на українських умовах, повністю нівелюючи агресивні плани Кремля.
Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов
Попередні аналітичні матеріали автора:
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
