markdown
## Санкції остаточно не зняті: що приховує нова угода між Трампом та Іраном
### Війна і мир: від пафосу до несподіваних обставин
Ще близько 15 тижнів тому президент Трамп з впевненістю заявляв, що війна з Іраном завершиться лише безумовною капітуляцією Ірану. Але текст угоди, представлений офіційним представником адміністрації, ледь нагадує документ про поразку. Іранці не просто вистояли у конфлікті з найбільшою військовою потугою світу — вони отримали підстави святкувати.
Початок нової реальності — це відновлення права Тегерана отримувати мільярди доларів від продажу нафти, що трохи полегшить тиск на режим. Тим часом переговори про більш складні та довготривалі аспекти — такі як 15-20 річне припинення ядерної програми — тільки починаються.
Для президента, який майже завжди робить ставку на важелі впливу, це рішення виглядає загадково. Водночас умови “Меморандуму про взаєморозуміння” натякають, що Іран з часом може отримати постійне право контролювати протоку Ормуз, що суперечить заявам держсекретаря Марко Рубіо про неприпустимість обмежень вільного проходу.
### Що передбачає новий меморандум?
Новий документ, підписаний увечері у середу президентом Ірану та самим Трампом, відкриває шлях до розблокування заморожених активів на мільярди доларів. Грошові потоки мають відновитися лише за умови “гідної поведінки” з боку Ірану. Втім, це фактично повторює поступки, які свого часу робив Барак Обама, нещадно критикуваний Трампом.
На полі бою США домоглися певних успіхів: знищили іранський флот у своїй обмеженій версії, винищили невелику кількість авіації, пошкодили оборонні підприємства та ракетне озброєння. Та ці операції не відповідали амбіціям Трампа, який прагнув повністю зупинити ядерний і ракетний потенціал Ірану, повалити режим і, за його словами, встановити контроль над нафтовою індустрією країни.
Зараз увага переключиться на деталі угоди, які незабаром стануть предметом гострих дискусій. Уже висловили свої заперечення як жорсткі прихильники адміністрації Трампа, так і ізраїльські лідери, котрі занепокоєні можливим тимчасовим припиненням бойових дій із “Хезболлою”.
### Чому Трамп так поспішав закінчити війну?
Особисто для Трампа закінчення конфлікту було питанням уникнення економічної катастрофи, пов’язаної з продовженням бойових дій. Він не хотів повторювати помилки Герберта Гувера, президента США під час розвалу світових ринків у Великій депресії. З війною на горизонті запас нафтових ресурсів міг різко зменшитись, що загрожувало глобальній економіці.
Іран зі свого боку майстерно реалізував стратегію економічного тиску — блокував протоку Ормуз, атакував важливі нафтохімічні об’єкти, готелі, аеродроми і інфраструктуру регіону. Ці дії внесли хаос в енергетичні ринки і примусили світ рахуватися з їхньою силою.
### Ставка на затягування чи реальні перемовини?
Військові та дипломатичні оглядачі припускають, що іранська сторона зараз перейшла до другої фази — тактики “вигравання часу” при переговорах. Вони відомі своєю вправністю у відстоюванні кожного пункту угод, відмовах від інспекцій та консервативних тлумаченнях термінів, наприклад, як “ядерні дослідження”.
Трамп, схоже, готовий прийняти процес тривалістю понад 60 днів та навіть не поспішає вимагати вивезення з країни раніше виробленого ядерного палива. Якщо у нього вдасться досягти заборони збагачення урану і вивезення запасів ядерного палива — це стане вагомою перемогою.
Можливо, варто також звернути увагу на наступні моменти:
– Якщо іранський режим почне розраховувати на стабілізацію і почне отримувати нові нафтові доходи — це значно посилить їхню владу.
– Вплив потужного Ісламського революційного гвардійського корпусу залишається майже непохитним, що викликало побоювання, що військові залишаються головним керівним органом навіть у мирний час.
– Критика колишніх представників адміністрації Обами свідчить, що угода не забезпечує справжнього контролю над потенціалом Ірану блокувати світові поставки ресурсів.
### Політичні нотатки та стурбованість опонентів
Урядові прибічники Трампа витрачають час, поширюючи оптимізм щодо “миру через переговори”, але значна частина однопартійців і прихильників “Америка понад усе” відмовляються підтримувати угоду, називаючи її “провалом” та “найгіршою зовнішньополітичною помилкою”.
Сенатор Білл Кассіді з Луїзіани різко висловлюється, зазначаючи, що іранська ядерна загроза фактично збереглася, а нові домовленості дали Ірану більшу впевненість у контролі над протокою Ормуз та вплив на світову економіку.
### Ядерне майбутнє Ірану та порівняння з КНДР
Іран протягом десятиліть тримався на межі ядерної зброї, не перетинаючи цю межу, щоб залишатися у рамках договорів і зберігати імідж мирної держави. Хоча ця “порігова” стратегія і була розрахована на стримування США та Ізраїлю, вона не врятувала країну від масштабних ударів.
На відміну від Ірану, Північна Корея пішла шляхом повного озброєння ядерною зброєю з 2006 року, накопичуючи за 60 або більше боєголовок. Зараз Трамп не тисне настільки сильно на Північну Корею, як раніше, що встановлює цікаву динаміку в ядерній політиці.
### Чи змінить Трамп курс Ірану?
Запитання: чи призведе нинішня «мирна угода» до того, що Іран піде шляхом Північної Кореї, залишається відкритим. Трамп наголошує, що його угода зупинить ядерні амбіції Ірану, а прем’єр-міністр Ізраїлю має подякувати йому за це.
Трамп навіть заявив, що за 47 років жоден політик не зміг досягти такого успіху з Іраном, і якщо це угода рушиться — він готовий повернутися до бомбардувань.
Усе, що показує нинішній стан речей, це багатовимірний і складний процес, де зіткнулися військові дії, дипломатія, політика та економічний вплив. Лише час покаже, чи зможе ця угода змінити ситуацію кардинально і чи не повториться сценарій минулих років.
