Як уникнути небезпеки: досвід журналіста у найризикованіших куточках світу
Журналістика — це часто подорож у невідомість, іноді навіть у зони високого ризику. Та як же підготуватися до такого виклику? І що робити, коли здається, що все навколо може вийти з-під контролю?
Як забезпечити власну безпеку в небезпечних місцях?
Раніше я часто покладався на інтуїцію й підлаштовувався на ходу. Але робота у відомих ЗМІ, як The New York Times, змусила мене серйозніше ставитися до цих питань. Особливо у країнах із високими ризиками, наприклад, у Гаїті, доводиться мати конкретний план безпеки. Ось що це означає на практиці:
- Планувати, з ким саме будеш зустрічатися;
- Визначити місце проживання та дізнатися всі деталі про водія — зовнішній вигляд, номер машини;
- У разі потреби мати при собі охоронця чи супроводжуючу особу.
Це не про страх, а про відповідальність. Справжня відвага — це усвідомлено уникати зайвого ризику. Я завжди керуюся простим правилом: не варто ставити своє життя під загрозу заради історії.
Що змінилося в регіоні за час моєї роботи?
За роки роботи я бачив, як багато країн стрімко рухаються в бік авторитаризму. Місця, де колись була свобода пересування, тепер закриті для журналістів.
Наприклад, Нікарагуа. Після грандіозних протестів 2018 року я повернувся туди у 2019, думаючи, що все під контролем. Але зустрівся із нападами прихильників президента Даніеля Ортеги — і це все на очах поліції, яка не втручалася. Зараз в’їзд для журналістів туди просто закритий.
На які події варто звернути увагу цього року?
Найгарячіша тема — це Куба. Там накопичується напруга після кризи міграції, коли країну покинуло понад мільйон людей. Тривалий час уряд США припинив постачання нафти, що призвело до тотальних відключень електроенергії та порожніх аптечних полиць.
Там відчувається наближення кризи, ніби країна може ось-ось впасти в хаос. Історія зі спробою тиску на Венесуелу явно створює побоювання, що Куба — наступна на черзі.
Що хотів би зробити ще?
Серце моє тягнеться назад у Нікарагуа. Це місце, яке залишило глибокий слід у душі. Я завжди мріяв повернутися і розповісти більше про її людей — таких щирих і незламних.
