Небезпека сибірської виразки на Херсонщині: що потрібно знати кожному
Що таке сибірська виразка та як вона передається?
Сибірська виразка — це інфекційне захворювання, надзвичайно небезпечне для людей і тварин. Воно передається від інфікованих тварин до людей, причому механізми зараження бувають різноманітними.
Як пояснює головна санітарна лікарка області Надія Оперчук, хвороба проявляється по-різному залежно від того, куди проник збудник: через шкіру, дихальні шляхи чи травний тракт.
«Шкірна форма виникає, коли спори потрапляють через подряпини або порізи на шкірі. Якщо ж інфекція потрапляє через легені або шлунково-кишковий тракт — розвиваються важчі, генералізовані форми хвороби».
Причини та способи інфікування
Найчастіше зараження трапляється через порушення правил утримання та забою тварин, а також реалізацію м’яса без ветеринарного контролю. Спори хвороби можуть проникати під час роботи з шкірою або при вживанні недовареного м’яса.
Серед головних причин виникнення хвороби у худоби виділяють:
- відсутність регулярних щеплень від сибірської виразки;
- підвищення кількості тварин без імунітету, які можуть бути джерелом інфекції.
«Люди заражаються переважно під час стрижки, обробки шкур, а також через недоготовлене м’ясо хворих тварин» — наголошує лікарка.
Симптоми сибірської виразки: на що звернути увагу
Ознаки хвороби різняться залежно від типу інфекції. Вони можуть проявитися як швидко, так і з затримкою до кількох місяців. Без лікування всі форми можуть призвести до тяжких ускладнень і навіть загибелі.
Як розпізнати шкірну форму?
- дрібні пухирці або шкірні горбки, які сверблять;
- набряк навколо ураженої ділянки;
- безболісна виразка з чорним центром, що виникає після пухирців.
Найчастіше уражається шкіра обличчя, шиї та рук.
Симптоми легеневої (інгаляційної) форми:
- висока температура та озноб;
- біль або дискомфорт у грудях;
- проблеми з диханням;
- запаморочення, сплутаність свідомості;
- кашель, нудота та біль у животі;
- головний біль та загальне нездужання.
Особливості шлунково-кишкової форми
- гарячка та озноб;
- біль у горлі, а також під час ковтання;
- захриплість;
- нудота, блювота, інколи з кров’ю;
- пронос або кров’янистий стілець;
- набряк живота, почервоніння обличчя і очей;
- втрати свідомості в тяжких випадках.
Ін’єкційна форма сибірки: ознаки
Цей тип виникає, коли збудник потрапляє під шкіру через укол.
- температура та озноб;
- пухирці або горбки в місці ін’єкції, що сверблять;
- виникнення безболісної виразки з чорним центрів;
- набряки та формування абсцесів у тканинах.
Ін’єкційна форма розвивається швидше і є складнішою для діагностики та лікування, ніж шкірна.
Як лікують і як можна запобігти захворюванню
«Інфекцію лікують антибіотиками і антитоксинами, однак іноді потрібна госпіталізація і складні втручання, включаючи штучну вентиляцію легень», — пояснює медик.
Щоб знизити ризик зараження, варто дотримуватися кількох простих порад:
- не розбирати і не вживати м’яса загиблих або примусово забитих тварин;
- негайно звертатись до ветеринара при підозрі на хворобу (раптова смерть тварини, неприродний колір крові, швидке роздування трупа);
- не займатись самовільним розтином чи похованням хворої худоби;
Також обов’язково дотримуйтесь гігієни рук, не купуйте м’ясо з неперевірених місць і працюйте з тваринними продуктами у рукавичках.
Що відбувається на тимчасово окупованих територіях Херсонщини
За даними розвідки, на контрольованих російськими військами територіях Херсонської області існує серйозна загроза спалаху сибірської виразки. Там утворилися численні скотомогильники, куди звозять туші інфікованої худоби без дотримання санітарних норм.
Усього таких місць до півсотні, найбільш небезпечними вважають близько десяти, зокрема поблизу населених пунктів Асканія-Нова, Скадовськ і Залізний Порт.
«Російські військові просто закопують трупи, не спалюють їх і не створюють ні огорож, ні інших безпечних бар’єрів. Згодом ґрунт осідає, але обслуговування та забезпечення біобезпеки цих поховань не ведеться» — повідомляють у ГУР.
Особливу тривогу викликає розташування могильників в зонах з високим рівнем ґрунтових вод, що підвищує ризики поширення збудника, здатного зберігати активність в ґрунті десятки років.
Це становить загрозу не лише для місцевих мешканців, а й для сільського господарства, адже інфекція може заражати здорових тварин і ґрунти.
