markdown
## Історія Александра: як українець став шпигуном на боці Росії
Александр не претендує на звання найталановитішого шпигуна Росії. Він просто хотів працювати — важко було виживати, працюючи в МакДональдсі. Народився в Україні, але віддано вірив у Росію. Коли до нього звернулися два агенти і запропонували підзаробити шпигунською справою, погодився без вагань.
### Початок шпигунської діяльності у Франції
У той час він перебував у Франції. Розвідники Росії просили знайти компромат на одного чиновника з західного уряду. Частина його роботи — справжня розвідка: визначення місця проживання чиновника. Основним інструментом стали пошукові системи, халтурних розслідувань із масою Google. Костюмів чи масок особливо не було — лише пара чорних сонцезахисних окулярів, що рідко одягалися, лише за яскравого сонця.
### Переломний момент на тлі війни
Все змінилось із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022-му. Александр приєднався до закритої групи у Facebook, де іноземці записувалися в лави української армії. Здобув довіру членів спільноти. Під час поїздок в Україну передавав росіянам координати українських військових, плани штурмових операцій та особисті дані. Через це загинули українські бійці.
### Зрада в словах та дія вчинків
Далі трапився фатальний інцидент. Під час поїздки на північ України на контрольно-пропускному пункті його затримали. Один із охоронців попросив продемонструвати телефон, і Александр забув видалити повідомлення російському керівнику. Його викрили.
В інтерв’ю, проведеному у Лікарняній колонії №122 в центрі України, де він чекатиме вироку, Александр визнавав: «Не скажу, що я був хорошим шпигуном. Мене спіймали».
Підтвердити всі деталі оповіді важко, однак судові документи та слова офіційних представників України підтверджують деякі факти.
### Зустріч із колишнім шпигуном
Александр — 42 роки, у простому одязі: стара бейсболка, спортивні штани та куртка з білими смугами. Він напряму дивився в очі, іноді посміхаючись військовому офіцеру, який сидів поруч. Наполягав, що пишається своєю роботою для Росії. Втім, бажав, аби ім’я не публікували — для захисту родини.
Він запитував, чи справді журналіст — із всесвітньо відомого видання. Казав, що можливо Кремль спробує обміняти його у списках полонених.
За даними заступника міністра юстиції України Євгена Пікалова, нині в українських тюрмах перебувають близько 2570 російських шпигунів. 99% із них — громадяни України. Александр — унікальний випадок, адже він має українське та ізраїльське громадянство. Його тип агентів один із найрідкісніших.
### Роль людського шпигунства в сучасній війні
Незважаючи на новітні технології — військові дрони та супутниковий моніторинг — жива розвідка залишається важливою. Завдяки їй можна виявляти критичні цілі.
Є три основні категорії шпигунів за версією ексзаступника керівника української СБУ Віктора Ягуна:
1. Висококласні агенти — працюють під суворим контролем і майже непомітні.
2. Шпигуни низького рівня — найчастіше залучені за гроші, приблизно 120 на рік у Україні.
3. Агенти проміжного рівня — здебільшого ідеологічно мотивовані, підтримують ідеї Росії щодо контролю над Україною (рідкість у сотні випадків на рік).
За словами колишнього керівника станції ЦРУ Шона Вісвессера, саме ці другі та треті типи є найчисленнішими і легко замінними.
### Історія життя, що призвела до шпигунства
Александр відслужив в ізраїльській армії, звідти йому вдалося звільнитися в 2011 році. Розповідати про попередні роботи відмовляється. Незважаючи на українське походження, більшість його родини живе в Росії. В Ізраїлі та країнах Заходу він відчував себе чужим і жадав повернутися до коріння. Російські спецслужби активно вербують вихідців із російської діаспори.
Перша місія у Європі стосувалася бізнесмена, на якого треба було знайти компромат. Але чоловік виявився бездоганним: чесно сплачував податки, був вірним чоловіком і сім’янином. Заробіток склав близько 5 тисяч євро на місяць — фактично 5700 доларів.
### Як шпигун працював під прикриттям?
– У мережі він прикидався учасником груп підтримки українських добровольців.
– Порадив іноземним бійцям, як впоратися з труднощами в армії.
– Поширював інформацію серед російського командування, аби завадити операціям ворога.
– У Франції організував кілька пасток, які призвели до арешту потенційних учасників українського фронту.
### Крах операції та арешт
У вересні 2024 року, взявши на борт коробку з набоєм і вирушивши до кордону з Росією, Александр планував заманити іноземних солдатів у пастку. Проте доля виявилася жорстокою — сам він потрапив до пастки.
Охоронець на КПП проявив надзвичайну пильність і виявив на телефоні фотографію паспорту українського солдата, надіслану російському керівництву. Саме це стало підтвердженням його діяльності.
Вдруге викурюючи цигарку в димній кімнаті, Александру довелося визнати свою поразку: якщо б він міг повернути час назад, то стер би саме це фото.
—
Юридичний процес ще триває, а спогади чоловіка про життя, сповнене подвійної гри, дають рідкісний погляд на крихку та небезпечну сферу шпигунства під час війни.
