Ветеран зі служби на фронті оновлює пасіку на Кіровоградщині завдяки гранту
Бджільництво між бойовими завданнями
Михайло Волошин вже понад дві декади займається бджільництвом. Його пасіка у Великій Северинці на Кіровоградщині нараховує близько 700 вуликів. Проте наразі він служить у Збройних силах України і може приділяти увагу бджолам лише під час відпусток, яких має дві на рік. Через це пасіка занепадала, тож до роботи долучилася дружина Тетяна.
Подружжя разом створило проєкт і виграло грант, щоб оновити вулики та придбати нове обладнання для фасування меду. Історію свого бджолярського життя Михайло поділився з командою Суспільного.
Розподіл ролей у бджолиній сім’ї
За словами Михайла, у медоносних комах є своя ієрархія та чіткий розподіл завдань:
- перші п’ять днів життя бджола прибирає вулик;
- далі бере участь в обробці та складанні меду в соти, працює з пилком;
- у міру дорослішання охороняє вулик від непроханих гостей;
- на останньому етапі літання збирає нектар і, якщо хочете, стає елітою серед бджіл.
Виклики війни для пасічника
З початком вторгнення Михайло пішов захищати країну, а пасіка залишилася під доглядом дружини. Він відзначає, що війна тривала довше, ніж передбачалося, і через його відсутність вулики почали псуватися.
“Я думав, що війна триватиме місяць чи два, але вона затягнулася. І сталося так, що бджоли бджолами, а вулики почали розсихатися й гнити. Щоб займатись пасікою, треба бути вдома, а я на фронті.”
Як родина впоралася з труднощами
Тетяна взяла на себе оформлення грантової заявки та контроль за фінансами проєкту. За її словами:
- вона цілу команду проконсультувала, написала весь проєкт і готувала звіти;
- під час підготовки активно спілкувалася з Михайлом, який був на службі;
- разом обговорювали кожен крок проєкту по телефону.
Грант і розвиток пасіки
Навесні минулого року подружжя виграло грант від Українського ветеранського фонду на суму 1,6 мільйона гривень для модернізації пасіки. У межах проєкту:
- замінили перший етап – 80 старих вуликів;
- на другому етапі оновили ще 170, перейшли на сучасні пінополістирольні вулики, які краще зберігають тепло та не гниють;
- запланована закупівля лінії для відкачування меду, що включає розпечатування стільників і відкачку з рамок;
- закупили вощину, яка допомагає створювати якісні стільники.
Михайло підкреслив, що мед зазвичай збирають не оптом, а фасують у роздріб, зокрема і у стіки – це частина нового напрямку розвитку пасіки. Також частину меду планують передавати на підтримку ЗСУ.
Вплив погодних умов на врожай
Причиною минулорічного невеликого врожаю стала несприятлива погода. З однієї сім’ї бджіл у кращі роки можна зібрати до 50 кг меду, а минулого сезону вийшло лише близько восьми кілограмів. До цього призвели холодна зима, затяжна весна та заморозки, які загрожували квітучим медоносам — акації й ріпаку.
“Це було, скажімо так, випробування для нас. Меду практично не було — качали лише з соняха. Бджолині сім’ї були ослаблені, тому й зібрали так мало меду. Зима була холодна, весна затяжна, через це сім’ї ще більше послабилися.”
Фінансові виклики та плани на майбутнє
Щоб замінити загиблі через негоду бджолосім’ї, сім’я витратила близько 250 тисяч гривень зі своїх накопичень. Грантові кошти при цьому не передбачають купівлю нових бджіл, тому саме самостійна інвестиція допомогла зберегти пасіку.
Попри всі труднощі, Михайло і Тетяна сподіваються на відновлення повного потенціалу пасіки, а оновлене обладнання допоможе ефективніше фасувати мед і збільшити обсяги продажів у роздріб, що стане стабільним джерелом доходу у довгостроковій перспективі.
