Солдат 2-ї Галицької бригади Національної гвардії України Михайло Рудь провів 150 днів на передових позиціях неподалік Родинського біля Покровська. За цей період він пережив численні ворожі атаки безпілотників, важку ротацію, артилерійські обстріли, поранення та бій із диверсійною групою супротивника. Незважаючи на це, воїн вижив і повернувся до своїх, виконуючи обіцянку, яку дав дружині.
Наприкінці січня бійці Національної гвардії вирушили на позиції біля Родинського. Дорога до них становила понад 15 кілометрів і проходила під безперервним наглядом російських безпілотників. В умовах сильного морозу та поривчастого вітру військовим доводилося долати складний маршрут, рухаючись максимально обережно. Проте неподалік населеного пункту вороги виявили групу нацгвардійців і підняли в небо ударні дрони.
Військовим вдалося сховатися серед руїн колишньої станції технічного обслуговування. Однак російські FPV-дрони продовжували атакувати укриття. Під час обстрілу Михайло Рудь отримав легке уламкове поранення лівої кисті, проте не припинив виконувати бойове завдання.
Позиція нацгвардійців була однією з передових, і російські військові не знали про її розташування. Це дозволило українським захисникам скористатися ефектом несподіванки: вже наступного дня вони ліквідували групу російських штурмовиків, які планували просунутися вглиб оборони України.
Після цього розпочався п’ятимісячний період оборони. Михайло Рудь зайшов на позицію 26 січня. За його словами, він намагався підтримувати моральний дух військових із інших підрозділів, які прибували на позиції.
«Я зайшов 26 січня і намагався підбадьорювати хлопців з інших підрозділів, котрі прибували на позиції. Хотів підтримати їх морально в тяжкі моменти. Я вірив у силу свого слова, бо обіцяв повернутися додому живим. Щоденно молився. Дуже допомагали голосові повідомлення від дружини, які транслювали по радіостанції. Вони давали мені сили на підсвідомому рівні, і я знав, що пройду цей нелегкий шлях», — розповідає нацгвардієць 2-ї Галицької бригади.
У червні Михайло пройшов через чергове важке випробування. Одного ранку група російських штурмовиків непомітно наблизилася до українських позицій. Нацгвардійці пропустили противника майже впритул, після чого почався стрілецький бій. Одночасно російські міномети обстрілювали позиції оборонців. Хатина, в якій перебували військові, швидко була перетворена на руїни та згарище.
«В якийсь момент я почув сильний удар по обличчю, знепритомнів і впав у підвал. Інші також заскочили туди. Нам пощастило, що нас присипало зверху. Ми розкопувалися три дні. Потім була евакуація — довга і важка», — згадує Михайло.
Дорога до українських позицій залежала від погодних умов і часу доби, оскільки за лінією фронту постійно стежили російські безпілотники. В одній із лісосмуг поблизу Родинського він знову зіткнувся з противником: диверсійна група несподівано вийшла безпосередньо до його сховища.
Нацгвардієць першим помітив ворога, відкрив вогонь і ліквідував загрозу. Коли стемніло, Михайло продовжив рух до своїх, перебуваючи вже на одинадцятий день виходу. Під час проходження чергової лісосмуги він підірвався на міні, через що отримав поранення правої ноги.
Попри поранення, солдат самостійно надав собі першу медичну допомогу та продовжив рух. «Після поранення мені довелося подолати приблизно 20 кілометрів. Завдяки знеболювальному і внутрішній мотивації повернутися додому я дістався до точки евакуації. Навіть жартома запропонував водієві, щоб він дозволив мені сісти за кермо», — ділиться спогадами незламний гвардієць.
Нині Михайло Рудь проходить лікування і готується до подальшої реабілітації.
Військовий виконав обіцянку, дану дружині, — повернутися додому живим. Його історія є яскравим свідченням того, наскільки важливою для захисників у найскладніших умовах є підтримка близьких, голоси рідних і віра у власні сили.
Про це інформує Західне територіальне управління Національної гвардії України.
Нагадуємо також, що після чотирьох років полону повернувся додому Андрій Чверенчук із села Скоморохи на Тернопільщині. Український військовий потрапив у полон із тяжким пораненням.
Також із російського полону звільнено морпіх із Миколаївщини Євгена Уйманова.
Довгоочікуваний обмін полоненими: Україна повернула додому 270 своїх громадян із російського полону.
Зазначимо ключові пункти обміну та репатріації:
– Україна та Росія провели обмін за формулою 270 на 270.
– 23 жовтня Україна повернула на підконтрольну територію ще сімох цивільних із окупованих районів, серед яких 90-річна маломобільна жінка, 50-річна українка з важкими захворюваннями, а також молода жінка з дитиною.
– До цього в Україну за результатами репатріаційних заходів повернули тіла 252 загиблих, які, за заявою російської сторони, належать українським військовослужбовцям.
Ці дані надали представники відповідних українських структур.
Читайте нас у соціальних мережах і завантажуйте наш мобільний додаток для зручного доступу до останніх новин.
