В’ячеслав Колдовський: 30 років в IT, штучний інтелект і майбутнє українських розробників
В’ячеслав Колдовський – досвідчений IT-фахівець зі стажем у 30 років. Він розпочинав як розробник, згодом став техлідeром, а ще викладачем і наставником. Нині він керує компетенціями SoftServe Academy та є сертифікованим архітектором Google Cloud. В’ячеслав визначає, які знання нині потрібні інженерам, аби залишатися на хвилі змін та не випасти з професії.
У розмові з DOU він пояснив, що слід прокачувати джуніорам, чи обов’язково отримувати університетську освіту, щоб стати сеньйором, та чому сервісний ринок IT досі має великий потенціал.
Подорож у світ програмування: від калькулятора до штучного інтелекту
Як починався твій програмістський шлях у дев’яностих?
Мою історію з програмуванням розпочав ще в 10 років із роботи на радянському програмованому калькуляторі МК-61. Інтернету тоді не було, тож про всю інформацію я дізнавався у бібліотеці в рідному селищі Липова Долина на Сумщині, а також їздив до Сум. День за днем занурювався у підручники та журнали, мріючи про інтернет як про величезну бібліотеку людства.
В уяві бачив майбутнє, де люди еволюціонують від homo sapiens до homo internetus. Без комп’ютера в руках я програмував на папері, прописуючи код у зошитах.
У 14 років я продав свою першу комерційну програму. За бартер отримав списаний комп’ютер, розробивши програму — телефонний довідник, котра шукала номери з частково невідомими цифрами. Це був мій перший технологічний успіх і цінний досвід — комп’ютер, хоч і списаний двічі (спершу в США, потім в Україні), став справжньою нагородою.
На уроці профспілкового математики у виші професор намагався переконати мене обрати математику замість IT, мотивуючи тим, що в IT все швидко змінюється, а в математиці є стабільність. Та мене це лякало, я обрав світ інновацій і змін.
Чи змінилося входження у IT з дев’яностих років?
Ще до університету я здобув кілька років досвіду у програмуванні. Навчаючись у Банківській академії, з першого курсу працював у технічному відділі, допомагав налагоджувати комп’ютерні мережі, писав програми, тісно співпрацював із клієнтами на комерційних проєктах. Це був дуже драйвовий період.
Здавалось, що я, будучи одним із наймолодших у команді, водночас був одним із найдосвідченіших завдяки часовим інвестиціям у роботу. Але досвід був радше внутрішнім — сайти, внутрішні процеси, і мало перспектив на масштабні зовнішні проєкти.
В той час зростала й сервісна аутсорсингова ніша, орієнтована на зовнішні ринки із серйозними вимогами та щедрішими бюджетами. Після кризи 2007–2008 років саме аутсорс-компанії стали локомотивом, який витягнув український IT на світову арену.
Штучний інтелект у програмуванні: виклики і перспективи
Як сьогодні штучний інтелект впливає на індустрію і що потрібно знати розробникам?
Насамперед варто розуміти, що “штучного інтелекту” у класичному сенсі не існує. Те, що зараз вважається ШІ, – це нейронні мережі, схожі на людський мозок, але далеко не копія.
Ці моделі чудово працюють із великими обсягами даних, але їхні можливості і межі треба чітко усвідомлювати. Це інструменти, які треба навчитися грамотно використовувати, а не замінювати ними людину.
Приклад класики: у 1997 році Deep Blue обіграв чемпіона світу Каспарова у шахи — тоді весь світ говорив про перемогу штучного інтелекту. Нині ми розуміємо, що це була алґоритмічна машина перебору варіантів, а не ШІ в сучасному розумінні.
Сучасні моделі вже генерують код, втім він часто містить помилки. Прості завдання ШІ виконує непогано, а от складні чи критичні рішення потребують участі досвідченого розробника, який зможе проаналізувати, перевірити, оптимізувати і забезпечити надійність.
Чи змінюється ієрархія “джуніор, мідл, сеньйор” у професії?
Поділ на джуна, мідла і сеньйора у такому вигляді більш притаманний українському IT, в інших країнах часто просто Software Engineer із різним досвідом.
Незважаючи на розвиток ШІ, джуніори залишаються потрібними: прості завдання і робота з ШІ-інструментами — це частина їх відповідальностей. Сеньйори натомість фокусуються на прийнятті рішень та перевірці результатів.
Пріоритети зміщуються від простого кодування до розуміння архітектури, патернів і комплексного системного мислення. Джуни зараз змушені швидко вчитися, осягати агентну інженерію, знати змінні контексти й розбиратися у багатьох нюансах ШІ-інструментів.
Ієрархічна різниця лишається в досвіді, який включає помилки, рефлексії та глибину засвоєного матеріалу. Важливо також пам’ятати, що неможливо стати майстром без основ — знати, як писати і читати код, як з ним працювати.
Як впливає ШІ на доступність програмування та зростання очікувань до розробників?
Конкуренція на ринку праці тут ключова: навіть якщо ШІ зробить програмування простішим, завжди знайдуться ті, хто готовий працювати більше за ті ж гроші. Тому не технології визначають планку, а конкуренція.
Через здешевлення та автоматизацію у багатьох галузях і з’являються нові можливості для роботи: IT стала останньою сферою, де люди безперервно потрібні.
Поле діяльності розширюється, особливо в нових напрямках — робототехніці, дронах, кібербезпеці. Головне — бути відкритим до навчання і систематично розвивати актуальні навички.
Аутсорс vs продуктові компанії: куди рухається український IT?
Чи поступається аутсорс продуктовим розробкам, і чи це добре для ринку?
Ні, аутсорс не відходить у минуле — просто ринок IT стає більш різноманітним. Аутсорсинг дав змогу утримати таланти в Україні, сформувати сильну інженерну культуру та відповісти на глобальний попит.
Цю сферу відзначає вища культура програмування, порівняно із продуктовою розробкою, яка більше зорієнтована на кінцевий продукт, ніж на інженерію в чистому вигляді.
Основна різниця: доходи продуктових компаній залежать від успіху продукту, а аутсорс — від кількості експертів та їхнього часу. Через це аутсорсу складніше масштабуватися, часто зупиняючи зростання через дефіцит кваліфікованих кадрів.
Чому продуктова культура так важлива і що допомогло Україні у цій боротьбі?
Аутсорс сформував технічно звідних фахівців, які тепер є базою для продуктових компаній. Наприклад, Ajax — це справжній український продукт світового рівня, який би не виник без сильних інженерів з аутсорс-середовища.
Зараз продуктова культура росте, окремі компанії все сміливіше впроваджують власні інновації у ШІ та кібербезпеці. Серйозним викликом залишається маркетинг і просування, що є відносно новою сферою для українських IT-фахівців.
Як трансформуються сервісні компанії в умовах впровадження інтелектуальних технологій?
Сервісні компанії перестають бути лише “продавцями часу” — вони все більше акцентують увагу на експертизі, власних технологіях і готових рішеннях.
SoftServe — приклад такого перетворення: від багатотисячної фабрики розробки до розробника унікальних AI-рішень і нового напряму Intelligence Engineering. І це напрямок, на який варто дивитись без скепсису.
Освіта і IT: що потрібно змінити для підготовки нових спеціалістів?
Чи зникла прогалина між університетським навчанням і вимогами практики?
Розрив між тим, що дає університет, і тим, що реально потрібно на роботі, досі існує. Часто випускники мають знання, але бракує навичок, швидкості прийняття рішень і розуміння командної роботи.
Університети зосереджені на теорії, уникають повторень, а навички формуються саме через практику та постійне повторення.
У центрі IT STEP, де керую напрямком генеративного штучного інтелекту, студенти з перших курсів працюють у реальних проєктах. Вони беруть участь у повному циклі роботи, досліджують, комунікують і розуміють робочі процеси — такий підхід допомагає скорочувати розрив.
Чи можуть компанії взяти на себе підготовку фахівців замість університетів?
Компанії не повинні робити це повністю, адже це забирає ресурси та кошти. Має бути здорова конкуренція в освіті, стимулювана державою, що фінансує студентів, а не інституції.
Такі гранти дозволять підтримати талановитих студентів без прив’язки до конкретного навчального закладу і стимулюватимуть університети до справжньої конкуренції за якість освіти.
Чи університет потрібен для досягнення рівня сеньйора?
Залежить від якості освіти і мотивації. Часом люди з дипломом не мають глибокої бази, потрібної для високого рівня. Самонавчання — теж складний шлях, котрий вимагає дисципліни і структурованого підходу.
Серйозна освіта, зокрема магістратура, може бути корисним доповненням для глибокого занурення у професію.
Що може дати університет, чого не надасть онлайн-курс?
Кращі університети орієнтуються не лише на теорію, а й на практику, командну роботу, процеси в IT-компаніях. Онлайн-курси часто не можуть надати такого широкого розуміння і середовища.
Важливо вибирати місце навчання уважно, бо багато закладів лишаються далекі від актуальних потреб ринку праці.
Хаос у IT як нова нагода для розвитку
Чи зменшився хаос у розвитку вебу та технологій?
Ні, хаосу не стало менше — але у цьому і сила. Зміни відкривають двері для нових гравців і можливостей. Агентна інженерія і ШІ дають змогу дивитися на роботу з іншої перспективи.
Навіть приклад з одним студентом, який швидко переписав бекенд з JavaScript на Go, демонструє, що вміти використовувати інструменти важливіше, ніж довго вивчати конкретну мову.
Зараз разом із новими можливостями стала простішою освіта — у будь-який момент можна отримати допомогу від штучного інтелекту в поясненні та аналізі складних питань.
Головне — власне бажання творити, відкривати нове та розвиватися, бо саме це залишає двері відкритими у будь-якій ситуації.
