Справжня громадянська війна серед приматів розгорнулася в Африці, де вчені оприлюднили приголомшливе дослідження про розкол великого племені шимпанзе, яке розділилося на дві ворогуючі між собою групи. У статті з рубрики «Коротко про» розповідається про деталі цього конфлікту та його значення для розуміння людства.
У 2015 році почався розпад спільноти, що нараховувала близько 200 особин. Ключова причина – смерть кількох впливових самців, котрі виконували роль «соціальних мостів» між підгрупами. До 2018 року розділення на «Центральну» та «Західну» фракції стало незворотним, і колишні союзники перетворилися на смертельних супротивників. На теперішній час шимпанзе під час війни застосовують організовану стратегію, яка включає:
- Проводження непомітних патрулювань на кордонах території.
- Влаштування засідок.
- Скоординовані рейди в тил ворога.
Поки глядачі насолоджуються фантастичними стрічками серії «Планета мавп», реальна війна між приматами ведеться глибоко в африканських джунглях.
У квітні 2024 року в авторитетному науковому журналі Science було опубліковано статтю 21 науковця під заголовком «Смертельний конфлікт після групового розколу у диких шимпанзе». У ній наведено дані про те, що до 2024 року щонайменше сім дорослих самців та 17 дитинчат загинули за наказом ворогуючих бандами шимпанзе. Після публікації зафіксували ще чотири вбивства, а загальна кількість жертв істотно більша.
Історія одного вбивства: шимпанзе проти шимпанзе
Одне з перших смертельних нападів було зафіксовано на відео й показано у 2023 році в мінісеріалі Netflix під назвою «Імперія шимпанзе». Жертвою став сам солодкий і доброзичливий самець на прізвисько Порк Пай, що належав до Центрального клану. За спостереженнями дослідників, знайти менш агресивного індивіда серед шимпанзе було непросто.
Порк Пай відзначався привітністю, довірливістю та меншою спостережливістю, ніж домінантні альфи. Він прагнув насамперед добути смачну їжу і досхочу виспатися, уникаючи небезпечної вартової служби, коли інші самці пильнували територію і захищали її від набігів західних груп.
Одного разу патруль Центральної території виявив сліди недавнього нападу ворогів, які пошкодили дикий вулик із медом. Поблизу було фігове дерево, вкрите стиглими плодами. Поки інші патрульні шукали нападників, Порк Пай пішов поїсти. Логічніше було б залишатися з групою – це б забезпечило безпеку. Однак він вирішив перекусити самотньо і заснув під фіговим деревом, повний плодів.
У цей момент західні вороги повернулися і вбили його.
Як почався конфлікт між шимпанзе
Доктор Джон Мітані, приматолог із Мічиганського університету, вивчав це плем’я задовго до початку конфлікту. На початку у групі налічувалося понад 100 особин, розселившихся на території приблизно 25 км², що пізніше збільшилася у два рази.
Спершу між підгрупами панував мир. За словами Мітані, шимпанзе:
- Приязно доглядали одне за одним.
- Спілкувалися.
- Працювали взаємодопомогою, ніби одна команда.
Відбувався обмін членами між кланами, спільні мисливські походи проходили без конфліктів чи ворожнечі.
Раптовий спалах антагонізму стався в один день. Мітані спостерігав, як одна група налітала на іншу, починаючи справжнє протистояння. Менша група відступила після зіткнення. Подібна агресивна поведінка повторювалася систематично протягом трьох років, поки почалися засади та вбивства.
Кажуть, що один із дослідників, Сандел, відчував себе військовим кореспондентом у цій ситуації, мріючи бути на місці подій, хоча йому було сумно спостерігати таку кількість загиблих тварин.
Чи є жага війни спадковим недоліком людини?
Вчені застерігають від прямої передачі людських емоцій та мотивацій на тварин, однак паралелі є очевидними. Шимпанзе багато в чому подібні до людей, зокрема через свою непереборну схильність до безглуздого кровопролиття.
Дослідники, які вивчають громадянську війну в Африці, вважають, що глибокі причини цього явища сягають мільйонів років.
Аргументи вчених свідчать:
- Людська природа містить базову схильність до насильства і кровопролиття.
- Прагнення розділюватися на ворогуючі племена існуватиме завжди, навіть серед союзників, у періоди добробуту і ресурсу в достатку.
- Племінні конфлікти формовано на генетичному рівні, вплетені у ДНК шимпанзе.
- Загальний еволюційний предок шимпанзе і людини, що жив приблизно 6 мільйонів років тому, міг закласти цю властивість і в людський геном.
Ці наукові відкриття ставлять під питання наші уявлення про мир і соціальну згуртованість, нагадуючи про глибокі витоки конфліктів у природі та генетиці.
