«Непарадний» настрій охоплює недоімперію, що занурюється у страх і розпач. Цього року повноцінного параду на 9 травня у Москві не буде. Натомість пройде жалюгідна імітація – у «скороченому форматі» та без участі військової техніки. Міністерство оборони Росії пояснило ці заходи безпеки «поточною оперативною обстановкою».
Пояснення цілком виправдане — наразі для Кремля ситуація надзвичайно несприятлива. На Москву насувається густий чорний клубок під назвою «гаплик», що відчайдушно пахне горілим. Звичайні жителі великих промислових та портових міст уже декілька тижнів поспіль масово вимагають миру. У свою чергу, сама Москва перетворюється на надзвичайно небезпечне місце. Через це, власне, гостей у Путіна цьогоріч буде небагато.
Як порівняння, минулого року на парад до кремлівського диктатора прибули делегації з 27 країн, серед яких були представники Китаю, Сербії, Венесуели, Бразилії, Куби, Вірменії, Єгипту, В’єтнаму, Ефіопії та інших держав. Наразі Москві вдалося «переконати» прибуття лише президентів Білорусі, Казахстану, Киргизстану та Словаччини. Це свідчить про значне падіння впливу Росії на міжнародній арені — країна вже фактично втратила більшу частину свого стратегічного значення. Демонструвати свою прихильність до старого диктатора, що стрімко втрачає позиції, навіть африканські «партнери» не вважають за потрібне.
Найважливіший ментальний зсув, який співпадає із цим «несвятковим святкуванням» 9 травня, відбувається всередині самої країни-агресора. Недоімперію пронизує глибинний, тваринний страх.
– Росіянам це почуття добре знайоме: вони народжуються з ним, живуть і вмирають в його тіні. Воно є частиною їхнього цивілізаційного коду.
– Проте за однієї умови: цей страх має бути спрямований на царя. Саме тоді він діє як цементуючий чинник для системи.
– Втім ситуація змінюється: страх перед царем поступово витісняється іншим страхом — страхом перед українськими безпілотниками.
Цар також відчуває страх — він обмежує час появи на публіці, уникає прямих контактів із людьми, скорочує поїздки. Значна частина держапарату зосереджена на забезпеченні його особистої безпеки. Прикладом є підготовка до параду: у Москву масово стягують системи протиповітряної оборони, оголюючи інші регіони країни. Однак справа не лише в цьому.
Простий народ помічає головне: цар боїться. Це прозріння матиме далекосяжні наслідки. Якщо навіть Кремль перебуває під загрозою, то що вже говорити про «простих людей»? Війна повернулася у країну, звідки почалася, і виявилася більш небезпечною, аніж сама влада. Це істотний поворот із непередбачуваними наслідками.
Страхливий цар втрачає авторитет і перестає бути «справжнім» лідером. Відповідно в російській масовій свідомості активується ще одна особливість:
– Інстинктивно люди починають відчувати, що цей «несправжній цар» боїться не лише українських дронів, а й власних підданих.
– Саме з цього походять безпрецедентна цензура, блокування інтернету та посилення репресій.
Будь-який зоопсихолог підтвердить: агресія, яку багато років культивували і спрямовували назовні — проти України, Європи, НАТО — рано чи пізно може обернутися всередину країни. «Любов до царя» може досить швидко трансформуватися у ненависть. В історії Росії такі явища вже траплялися неодноразово.
Соціологи зафіксували поступове падіння рейтингів Путіна та російської влади. Однак жодні соціологічні опитування не можуть оцінити рівень накопиченої ненависті, що не зростає лінійно — вона вибухає. З великою ймовірністю сучасна Росія поступово наближається до чергової Пугачовщини або, якщо брати сучасні реалії, — до пригожинщини.
Сумна картина виглядає так:
1. Економіка згоряє.
2. «Імперська велич» випаровується.
3. Пересічні росіяни все частіше висловлюють прагнення до миру.
4. Найважливіше — вони починають усвідомлювати слабкість царя.
Щодня і щоночі ми шлемо на болота священний «вогонь свободи». Попереду чекають ще більш цікаві події. Недоімперія, яка палає, — захоплююче видовище. Як кажуть, не перемикайтеся. Слава Україні!
