Україна нині опинилася в унікальному становищі: жодна інша країна не має стільки втрат у війні в Ірані, скільки вона. Пентагон уже планує перекинути значну частину критично важливого військового озброєння на Близький Схід, включно з ракетами-перехоплювачами систем протиповітряної оборони, які спочатку призначалися для України. Одночасно різкий стрибок цін на нафту та газ у світі забезпечує Росії додатковий щоденний прибуток у розмірі близько 150 мільйонів доларів, що використовується для фінансування агресії проти України. Зусилля президента Трампа цілком сконцентровані на ситуації навколо Ірану, що істотно обмежує можливості або зацікавленість у просуванні мирних ініціатив для України.
Найактуальнішою проблемою для Києва стає втрата життєво необхідних військових постачань. Адміністрація Трампа давно призупинила регулярні поставки американської зброї, які були започатковані ще за президентства Байдена. Натомість США продають ракети, озброєння та системи протиповітряної оборони європейським країнам НАТО, які, у свою чергу, передають їх Україні. При цьому частина американського озброєння вже переорієнтовується на операції в Ірані. Європейські союзники стикаються з дефіцитом фінансування для закупівлі наявного озброєння. Загалом вони погодилися інвестувати понад 90 мільярдів доларів у підтримку України, але внесок окремих країн, особливо з південного флангу НАТО, зокрема Іспанії, Португалії та Італії, залишається низьким. Основний фінансовий тягар зараз несуть Велика Британія, Німеччина, країни Північної Європи та Балтії. До того ж, ці вкладення під загрозою через позицію Угорщини, яка блокує узгодження угод щодо закупівлі американської зброї. Втім, після недавніх виборів можливі зміни політичної ситуації та послаблення цього блокування.
Невдоволення президента Трампа відсутністю активної підтримки європейських країн у військових діях проти Ірану спричинило загострення відносин із союзниками по НАТО, що загрожує глибоким розколом у західному альянсі.
Президент Сполучених Штатів публічно розкритикував найближчих партнерів, зокрема Велику Британію, яка надала доступ до своїх військових баз в Англії та на острові Дієго-Гарсія в Індійському океані для американських операцій, але не направила власні війська чи авіацію на підтримку США та Ізраїлю. Трамп висміяв керівника британської опозиції Кіра Стармера, підкреслюючи, що той «не є Вінстоном Черчиллем», натякаючи на колишній тісний британсько-американський союз часів Другої світової війни. Окрім того, він заявив, що Лондон обіцяв відправити авіаносець, але цього так і не зробив, хоча Велика Британія заперечила такі звинувачення. Також президент США різко розкритикував Іспанію за її негативну реакцію на військові дії, назвавши її поведінку ганьбою.
Особливе занепокоєння викликало те, що Трамп назвав європейських союзників боягузами і натякнув, що Сполучені Штати можуть у майбутньому не відчувати обов’язку захищати жодну європейську державу у разі нападу Росії чи інших ворогів. Такі твердження викликали глибоке занепокоєння в керівництві Києва та столиць європейських країн. Раніше у своїх емоційних висловлюваннях Трамп підкреслював, що раніше Америка завжди готова була захищати Європу від Росії, але «коли вони не готові захищати нас, який тоді має сенс цей союз?». Відверті заяви президента свідчать про можливе небажання США в подальшому підтримувати європейських союзників, зокрема у протистоянні російській агресії та підтримці України.
Відповідь у Європі була надзвичайно різкою. Військові керівники, політики та експерти одностайно засудили ескалацію конфлікту в Ірані, зазначаючи, що президент США, схоже, не має ані стратегії, ані чіткого уявлення про те, як вона має виглядати, ані плану завершення конфлікту. Економісти попереджають про можливий катастрофічний вплив війни на світову економіку, якщо бойові дії триватимуть довго. Зокрема, підвищення цін на нафту через блокування Іраном Ормузької протоки може викликати нафтову кризу, яка перевершить наслідки Арабо-ізраїльської війни 1973 року або російського вторгнення в Україну чотири роки тому. Політичні кола Європи закликають до спільної протидії позиції Трампа та попереджають про підвищення ризику терористичних атак на континенті внаслідок війни.
Стан трансатлантичних відносин змусив західні столиці серйозно переосмислити свою політику. Зокрема, у Великій Британії об’єднаний парламентський комітет із питань національної безпеки зробив заяву про необхідність вжити додаткових заходів для зменшення залежності оборонної сфери королівства від США. У звіті, виконаному в напруженому та стурбованому тоні, описується ситуація, яка була б немислимою десять років тому, коли двосторонні британсько-американські “особливі відносини” здавалися непохитними.
Головні пункти доповіді включають:
1. Підготовка Великої Британії до майбутнього, де США робитимуть «менш активний внесок» у питання безпеки в Європі.
2. При найгіршому сценарії втрата можливості розраховувати на американську підтримку в кризових ситуаціях.
3. Відхід від залежності від двосторонніх відносин із США та послаблення стратегічної залежності в ключових сферах: ядерній зброї, розвідці, конвенційній обороні.
4. Нормативний контроль, що забороняє Великій Британії запускати ракети Trident без погодження з Вашингтоном.
5. Необхідність термінового збільшення оборонного бюджету, формування боєздатної армії та підвищення оборонного потенціалу.
6. Тісна співпраця з європейськими партнерами по НАТО з метою спонукання їх інвестувати в оборону більш інтенсивно.
Особливу тривогу викликає очевидна втрата президентом Трампом терпіння до європейських союзників та зниження інтересу до України. У столиці США ширяться припущення про підготовку адміністрацією пропозиції Києву «бери або уходь» — угоди, яка передбачатиме відмову від усіх втрачених територій, а також решти підконтрольних Україні районів Луганської та Донецької областей. Подібна окрема домовленість між США і Росією, узгоджена з Києвом або європейськими союзниками по НАТО, може означати кінець Північноатлантичного альянсу як оборонного союзу. Наслідки такої угоди поширяться не лише на безпеку Європи, а й на мережі економічних, торговельних, культурних і інституційних взаємозв’язків, які скріплюють Америку та Європу.
Европейським країнам буде складно приховати цей розкол, особливо враховуючи, що Трамп залишається при владі ще щонайменше три роки.
Навіть якщо конфлікт з Іраном завершиться найближчим часом, завдані відносинам між США і Європою шкоди буде надзвичайно важко усунути. Це також ускладнить роботу будь-якому наступному президентові США, особливо якщо ним стане один із республіканців, які нині працюють у адміністрації, як-от Джей Ді Венс або Марко Рубіо.
Керівник британської опозиції Кір Стармер неодноразово висловлював незгоду з політикою Вашингтона щодо Ірану. Аналогічні заяви зробили президент Франції Емманюель Макрон та інші європейські лідери. Водночас прем’єр-міністру Великої Британії радять зберігати дипломатичний тон з огляду на майбутній державний візит короля Чарльза і королеви Камілли до США з нагоди 250-річчя незалежності Америки від Британії. Хоча владу закликали скасувати цей візит, він відбудеться, і сподіваються уникнути політичних суперечок.
Стармер планує продовжувати телефонні переговори з президентом, маючи на меті переконати його не залишати Україну у війні, яку європейці розглядають як визначальний тест готовності протистояти російській агресії. Вже сьогодні спостерігаються численні провокації:
– Пошкодження підводних кабелів;
– Російське шпигунство за західними комунікаціями;
– Вторгнення дронів у повітряний простір НАТО.
Представники оборони і розвідки повідомляють також про спроби Москви зламати ключові комп’ютерні системи британських урядових установ та служб.
Великобританія переконана, що Росія значною мірою виграла від війни в Ірані — не лише за рахунок додаткових нафтогрошів, а й через тимчасове призупинення американських санкцій. Чим довше триватиме конфлікт, тим вигіднішими стають становище Росії і Китаю, і тим драматичніші наслідки матимуть Європа та арабські країни Перської затоки.
Непередбачувана війна в Ірані створила безпрецедентний глибокий розкол у НАТО і викликала руйнівний розбрат у Західному альянсі, якому ще не було аналогів у попередні десятиліття. Стратеги вже охрестили цей конфлікт «безповоротним».
