У підлітка на очах виступили сльози. Він безвиразно дивиться в землю, схоже, що вже давно змирився зі своєю долею. Однак однокласники, які його оточили, зовсім не відчувають жалю. По черзі виходячи з півкола, вони завдають хлопцю удари по обличчю, а решта супроводжує це зловтішним реготом. Один із очевидців навіть фіксує цю сцену на мобільний телефон.
### Поширеність тривожних розладів серед української молоді
Такі відео дедалі частіше з’являються на українських Telegram та TikTok каналах. Освітня омбудсменка України Надія Лещик у коментарі DW зазначає: «Мене вражає надзвичайна жорстокість, яка спостерігається серед дітей. Це фізичне насильство між підлітками, і воно публікується у соціальних мережах, провокуючи нові хвилі агресії». За її словами, війна лише посилює цю проблему. Пояснює вона це так: «На початку війни таких випадків було менше, бо всі перебували у стресовому стані через повномасштабне вторгнення і менш приділяли увагу булінгу в навчальних закладах. Згодом кількість таких інцидентів невпинно зростала».
Серед факторів, котрі негативно впливають на психіку дітей, омбудсменка виділяє:
– повітряні тривоги;
– обстріли;
– очікування дітей повернення батьків із фронту або втрата батьків;
– складні умови минулої зими з масованими обстрілами, відсутністю світла та опалення;
– вимушене дистанційне навчання, яке знизило рівень соціальної взаємодії між підлітками.
Окрім цього, омбудсменка звертає увагу на зростання випадків домашнього насильства під час війни. Вона додає: «Війна спричиняє депресивні та посттравматичні розлади серед дітей, батьків і педагогів, що у свою чергу провокує збільшення насильства у навчальних закладах». Різні дослідження підтверджують: 75% школярів відчувають прояви стресу, зокрема депресії, фобії, страхи.
### Особливості реакції підлітків на стрес у київських школах
Вчителі київських навчальних закладів, з якими спілкувався кореспондент DW, відзначають різнобічність реакцій дітей на стрес:
1. Одні замкнуті в собі.
2. Інші демонструють підвищену агресивність.
Учні, з якими вдалося поспілкуватися, стверджують, що зі справжнім булінгом — систематичним фізичним або психологічним насильством — особисто не стикалися, але визнають, що конфліктних ситуацій побільшало, зокрема випадків цькування та принижень.
#### Навчання в стресових умовах
Навчання у підвалах, де немає сонячного світла, що запроваджено в деяких містах, теж додає психологічного навантаження, хоча й зменшує загрози життю й здоров’ю дітей.
14-річний Давид, учень 8 класу київського ліцею №45, зазначає, що в соціальних мережах і під час відеоігор діти інколи ставляться одне до одного образливо. За його словами, «діти роблять це, щоб самоутвердитись за рахунок інших, і війна вплинула на це. Можливо, хтось пережив травму і в такий спосіб її проявляє».
15-річна Яна, учениця 9 класу, пояснює: «Через війну люди перебувають у тривожному психологічному стані і більш схильні до негативних емоцій. Особливо коли людина розлючена, вона легше може образити іншу. А ті, кого цькують, уразливіші перед цим». Вона підкреслює, що особливо боляче булінг проявляється у приватних чатах: «У мережі булерам простіше принижувати інших, адже у реальному житті часто є свідки, які можуть заступитись, а у приватних чатах це неможливо». Яна стала свідком такої поведінки після переїзду її родини з Донеччини на Дніпропетровщину через війну. «Я намагалася подружитися з іншими дітьми, але вони цькували мене через те, що я з Донеччини».
### Вплив війни та роль соцмереж у поширенні насильства
У школах України не заборонено користуватись мобільними телефонами — це необхідно, щоб діти під час повітряних тривог могли зв’язатись із батьками. Відповідно, учні мають постійний доступ до соціальних мереж. За інформацією київських поліцейських, саме в чатах відбуваються негативні комунікації — цькування, приниження тощо.
Інспекторка київської ювенальної поліції Яна Вончаренко пояснює DW: «Діти інколи відправляють образливі повідомлення, не усвідомлюючи, наскільки це може бути боляче для іншої людини і як впливає на її емоційний стан». Вона та її колеги проводять багато профілактичних бесід із підлітками на цю тему.
Поліцейські також навчають дітей розпізнавати небезпечний контент у Telegram, TikTok і правильно реагувати на нього. В мережі діє безліч сумнівних каналів, орієнтованих на молодіжну аудиторію, де культивуються:
– неповага до батьків;
– насильство;
– приниження інших дітей.
Ці факти ускладнюються тим, що дітям важко розпізнати справжніх друзів у соцмережах, що також використовують російські спецслужби для маніпуляцій.
#### Підбурювання російськими спецслужбами
Надія Лещик інформує: російські агенти залучають українських підлітків до насильства і навіть терактів, обіцяючи при цьому легкі гроші. За даними Національної поліції України, упродовж 2025 року викрили 24 неповнолітніх у віці від 14 до 17 років, причетних до організації терактів на замовлення російських спецслужб.
Водночас не всі діти піддаються пропаганді. Деякі юнаки та дівчата, разом із батьками або вчителями, повідомляють поліцію про підозрілі звернення. Учениця 9 класу київського ліцею №45 Марія розповідає, що війна змінила підлітків, зробивши їх пильнішими: «Війна докорінно вплинула на моє ставлення до себе, нації, мови. Раніше ми часто не відділяли себе від ворогів, а тепер чітко розуміємо, хто є хто».
### Освітній простір як зона підтримки і безпеки
Надія Лещик визнає, що школи самі не в змозі повністю подолати наслідки війни, адже навантаження надмірне. Вона закликає педагогів, шкільних психологів і батьків бути уважними, вчасно помічати зміни в емоційному стані дітей.
Співрозмовниці з київських шкіл повідомляють, що діти часто не відкриваються батькам, аби не засмучувати їх, особливо якщо родина втратила близьких через війну. Не завжди вони готові поділитися переживаннями й із вчителями. Тому важливо, щоб школи:
– навчали дітей психологічної стійкості;
– створювали безпечне та комфортне освітнє середовище;
– давали можливість дітям трохи відволіктися і відновитися.
Шкільна психологиня Марина Панченко підкреслює: «У світі, де багато насильства, важливо нагадувати, що існують стабільність, безпека, місця, де можна знайти друзів і попросити допомогу».
