Новий виток війни в Ємені: що стоїть за масштабною операцією Саудівської Аравії

Початок нової військової кампанії

У понеділок уряд Ємену, підтримуваний саудівською авіацією, розпочав наступ на стратегічний морський шлях Червоного моря. Ця атака сталася одразу після оголошення масштабної військової операції проти шиїтської руху Хуті, яку підтримує Іран.

Нова кампанія нагадує про попереднє втручання Саудівської Аравії в конфлікт Ємену, що почалося у 2015 році.

Тоді саудити за підтримки коаліції, до якої входили переважно сунітські арабські держави, передусім Об’єднані Арабські Емірати, розгорнули масштабну повітряну операцію.

Передумови інтервенції у 2015 році

Весною 2015 року Саудівська Аравія створила коаліцію з 10 країн і розпочала бомбардування позицій Хуті з метою відновити легітимний уряд Ємену, який рух витіснив із столиці Сані у 2014 році.

Хоча офіційно у цю кампанію входило багато держав, насправді левову частку ресурсів і бойових дій забезпечували саме Саудівська Аравія та ОАЕ.

Для саудівських лідерів загроза з південного кордону була дуже реальною, адже вони боялись появи іранського протекторату в сусідній країні.

І хоча Тегеран надавав Хуті зброю й навчання, експерти ставлять під сумнів масштаб його впливу, більшою мірою вважаючи цей рух внутрішнім явищем з локальними та регіональними цілями.

Власні інтереси Об’єднаних Арабських Еміратів

ОАЕ мали свої плани й прагнули знизити вплив ісламістської політичної партії Іслах, яка входила до антихутівського альянсу.

Емірати підтримували проксі-групи, щоб закріпити контроль над важливими торговельними портами на південному узбережжі Ємену.

Серед таких груп був Південний перехідний радa – збройна політична сила, що має амбіції створити незалежну державу, ставлячи під загрозу владу офіційного уряду, якого формально підтримує.

Помилки та складнощі в ході операції

Після того, як коаліція захопила у 2015 році місто Аден, здавалося, що поразка Хуті буде неминучою. Втім, наступ зупинився.

Військові сили руху надійно зміцнилися поблизу Сані, а фронтові лінії зафіксувалися на багаторічний період. Бомбардування коаліції не могли знищити арсенали або розгромити міліцію.

У самому альянсі почали проявлятися розбіжності: єменські опозиційні угруповання суперечили між собою, а напруженість між Саудівською Аравією та ОАЕ створювала додаткові проблеми.

Приклади внутрішніх конфліктів коаліції

1. У 2018 році еміратська спроба взяти порт Ходейда затягнулась у тривалу патову ситуацію.
2. Під міжнародним тиском, коаліція мусила відійти, щоб уникнути гуманітарної катастрофи.
3. У серпні 2019 року Південна перехідна рада обернула зброю проти своїх союзників і захопила Аден, тимчасову столицю уряду.

Об’єднання сил виявилося неможливим, бо кожен гравець шукав захистити власні інтереси, посилюючи внутрішні поділи.

Гуманітарні наслідки конфлікту

ООН назвала цю війну однією з найстрашніших гуманітарних катастроф у світі, що призвела до сотень тисяч смертей через насильство, голод і хвороби.

Коаліція була звинувачена у воєнних злочинах, оскільки її авіаудари влучали по жвавих ринках, весільних залах, лікарнях та похоронних церемоніях.

Хуті ж у свою чергу вдаряли з артилерії по житлових районах, встановлювали міни та систематично залучали до боротьби дітей-солдатів.

Блокади, які посилили страждання

• Блокади повітряних і морських шляхів формально мали на меті запобігти контрабанді іранської зброї.
• Порт Ходейда, через який надходило близько 70% продовольства й медикаментів, роками був під ударами бомб.
• Ці заходи різко погіршили гуманітарну ситуацію, спричинили голод і спалах одного з найгірших епідемій холери останніх десятиліть.

Виснаження та репутаційні втрати Саудівської Аравії

Крім колосальних витрат на війну, ця кампанія суттєво підірвала міжнародний авторитет Саудівської Аравії.

Країна зазнала численних ракетних і дронових атак з боку Хуті, а також конфлікт став політичним тягарем для принца Мохаммеда, фактичного глави держави.

США неодноразово намагались обмежити військову допомогу Саудівській Аравії через жахливі наслідки війни для мирного населення.

Попри всі зусилля, рух Хуті досі контролює Сану та значні території на півночі, ставши з кожним роком потужнішою військовою силою з довготривалими ракетами й атаками безпілотників.