Таємниці повернення мистецтва: як музей Орсе допомагає відшукати власників забутих шедеврів
Минулого тижня у постійній експозиції паризького музею Орсе офіційно відкрилася виставка, що поєднала полотна імпресіоністів Ренуара і Дега та скульптуру Родена. Втім, головна мета цієї експозиції — не просто милуватися шедеврами, а з’ясувати, кому справді належать ці роботи.
Історія забутих творів мистецтва
У колекції музею представлено 13 творів, які колись були серед 225 об’єктів, викрадених або проданих під примусом у Франції під час Другої світової війни. Ці твори були виявлені у Німеччині та Австрії після завершення війни і з того часу майже півстоліття зберігаються під охороною музею.
Ця експозиція демонструє значний прогрес Франції у питанні повернення вкрадених робіт їхнім законним власникам після тривалих років критики за повільність дій. Як відзначає Ґідеон Тейлор, керівник Світової єврейської організації з реституції, виставка “надсилає потужний сигнал про відданість Франції” після ухвалення закону про реституцію майна, вивезеного в період війни.
Давід Зіві, очільник урядового робочого органу з координації повернення культурних цінностей, розповів, що ідеєю музею було таке: “Рано чи пізно одна з цих робіт буде знята з експозиції, бо ми встановимо, звідки вона походить”.
Величезна спадщина війни й повернення історії
До кінця Другої світової війни у Франції визнавали викраденими приблизно 100 тисяч мистецьких об’єктів. Завдяки активній роботі “Монументальних чоловіків” – союзницьких підрозділів з охорони культурної спадщини – близько 60 тисяч творів було повернено до Франції, а приблизно 45 тисяч із них отримали своїх законних власників у період 1945-1950 років.
Проте більшість творів було продано державою, крім 2200 одиниць, які були передані на зберігання національним музеям. Відтоді з повернутих творів менше 200 були реституовані, у тому числі 15 — в музеї Орсе.
Виявлення реального походження творів
Вирізнити викрадені роботи від легально придбаних – завдання не з легких. За словами куратора скульптур музею Франсуа Бланшетьєра, під час війни артринок функціонував під нацистським і режимом Віші, і багато речей переходили з рук у руки законним шляхом.
- Приблизно 90% творів, що зберігаються у музеї, були придбані німецькими або австрійськими громадянами за обставин, які досі не цілком з’ясовані.
- Кожен експонат має свою історію та загадки щодо шляху від початкового власника до нинішнього зберігача.
Приклади мистецьких загадок
Так, одна з робіт — репродукція Дега за твором Адольфа Менцеля — належала єврейському колекціонеру Фернану Охсе, який загинув у Освенцимі. Вона потрапила на продаж через паризьку галерею завдяки особі на ім’я Куто, перш ніж повернутися до Франції у 1948 році. Але обставини переходу цієї роботи залишаються невідомими — чи був це продаж під примусом, досі не встановлено.
Ще один експонат — картина, що зображує Мон-Сент-Віктуар, улюблений пейзаж Сезанна, — була продана у 1942 році дилеру Гільдебранду Гурлітту, який купував роботи для майбутнього музею Гітлера в Австрії. Спочатку влада Франції за підозрою, ніби це фальшивка, не віддавала картину, але пізніші дослідження спростували цю версію.
Картина наразі демонструється так, що відвідувачі можуть оглянути зворотній бік рами, столи, марки і наклейки, які були ключовими для дослідження її походження.
Відвідувачі та надії на майбутнє
Цього тижня серед глядачів був і Жан Ланьєль, 73 роки, який особисто пережив окупацію на півночі Франції.
- Він зазначив, що дуже важливо, що ця виставка допомагає сім’ям жертв можливістю впізнати своє втрачене спадкоємство.
- За останні десятиліття у Франції суттєво пожвавився інтерес до історії походження творів мистецтва.
- Пам’ятною подією стало підписання у 1998 році “Вашингтонських принципів”, які закликали до реституції нацистського конфіскату.
У 2019 році створено робочу групу для координації повернення культурних об’єктів, викрадених із 1933 по 1945 роки. Інституції не лише активізували пошуки, але й організовують тимчасові та постійні виставки творів, повернутих “Монументальними людьми”. У 2018 році у Луврі відкрито дві невеликі зали з понад 30 картинами із цього фонду.
Підтримка і дослідження виглядають у майбутнє
Ідею організації цієї виставки започаткував попередник теперішньої директорки музею Орсе Сільвен Амік, який активно підтримував повернення вкрадених мистецьких цінностей, не лише тих, що вивезли під час нацистської окупації, а й у колоніальні часи з Африки.
Завдяки пожертві американської організації American Friends of the Musée d’Orsay у розмірі 1 мільйона євро музей відкрив залу та забезпечив 10-річний науково-дослідний проєкт. Зараз сподіваються, що нові онлайн-інструменти допоможуть відшукати законних власників, адже свідків тих подій з кожним роком стає менше.
Планується, що експозиція буде ротаційною, щоб ознайомити публіку з якомога більшою кількістю з 225 арт-об’єктів, які перебувають у музеї Орсе.
Як підкреслюють відвідувачі, незважаючи на те, що частина творів мистецтва безповоротно втрачена, увага до історії цих експонатів має велике значення для збереження пам’яті про минуле.
