У Чернівцях відбулася зустріч із Ігорем Семиволосом — сходознавцем, аналітиком і виконавчим директором Центру близькосхідних досліджень. Подія пройшла 2 квітня в Центрі культури «Вернісаж», про що повідомляє molbuk.ua.
Під час зустрічі експерт охарактеризував вплив подій на Близькому Сході та світових конфліктів на ситуацію в Україні. Він поділився аналітикою і прогнозами, заснованими на власних дослідженнях. Присутні мали можливість докладно ознайомитися з тим, як сучасна геополітична ситуація впливає на глобальну безпеку і що варто очікувати Україні в подальшому.
Ігор Семиволос зупинився на кількох ключових аспектах щодо Ірану та регіону.
Освіченість і потенціал Ірану
- Іран є однією з найосвіченіших країн регіону. Тут відсутні системні обмеження для жінок у навчанні, участі в політичному житті та в інших сферах.
- Частина обмежень була скасована раніше, ніж у Саудівській Аравії, де деякі ще залишаються чинними.
- Молоде покоління іранців — одне із найосвіченіших на Близькому Сході. У галузі наукових праць і технічних навичок вони демонструють високу ефективність.
- Іран часто називають «німецьким» народом Близького Сходу за працелюбність, організованість і гордість за свою історію та культуру.
Політична система Ірану
- Головною особливістю країни є система влади: на чолі держави стоїть аятола — верховний лідер, якого обирає рада духовних осіб.
- Ця система передбачає складний механізм ротації, що формально включає окремі демократичні елементи.
- Паралельно існує виконавча влада з президентом і іншими органами, обраними на виборах.
- Вибори, хоч і конкурентні, мають суттєві обмеження: багато кандидатів відсіюються з ідеологічних мотивів.
- Отже, Іран можна охарактеризувати як електоральну демократію з обмеженим політичним доступом.
Система як основна цінність
Для іранського суспільства та політичної культури збереження існуючої системи є надзвичайно важливою цінністю. У багатьох перськомовних текстах наголошують на необхідності її підтримки навіть поміж зовнішнього тиску. Всі стратегічні заходи держави спрямовані на підтримання статус-кво.
«Нав’язані війни» у іранській історіографії
- Ірано-іракська війна 1980–1988 років представлена як іракська агресія.
- 12-денна війна в минулому році.
- Поточний конфлікт, що триває з 28 лютого.
Війни після 1979 року в іранській наративі трактуються як зовнішньо нав’язані, що формує національну ідентичність і відчуття постійної загрози.
Чотири основні стовпи стратегічної культури Ірану
-
Ісламська революція — ідея поширення ісламської революції є центральною та частково нагадує ідеологічний експорт часів СРСР. Іран позиціонує свою модель як «праведне правління» проти корумпованих режимів регіону. Втім, вплив цієї ідеї останнім часом зменшується, особливо через зміну настроїв у арабському світі.
-
Шиїзм — Іран активно підтримує шиїтські сили в регіоні, зокрема:
- «Хезболлу» в Лівані,
- режим Башара аль-Асада (до 2024 року),
- хуситів,
- шиїтські групи в країнах Перської затоки.
-
Перська історична спадщина — апеляції до давньої Персії та Парфії виступають символом незламності. Ідея «держави без серця», стійкої і неуразливої, широко використовуються у сучасній риториці.
- Антикрихкість системи — іранський політичний устрій створений так, аби витримувати удари та швидко адаптуватися навіть у кризових ситуаціях.
Поточний військовий конфлікт і стратегічна ситуація
- Попри значні удари та зміну військового керівництва, стратегічних результатів досягнуто не було.
- Ініціатива поступово переходить на бік Ірану.
- Змінився порядок денний: раніше головними були ядерна програма та ракетний потенціал, зараз — контроль над Ормузькою протокою.
- Іран заявив про можливість стягнення плати за прохід танкерів, що свідчить про змінені стратегічні пріоритети.
Ігор Семиволос наголошує, що це класичне повторення історії Парфії — країни без серця, яку складно знищити одним ударом. Хоча США та Ізраїль здійснили вдалу операцію, знищивши ключових керівників у Тегерані, війна триває, і стратегічна ініціатива належить Ірану.
Рівновага страху та ризики ескалації
- Ситуація перейшла у стан так званої «рівноваги страху».
- У разі ударів по цивільній інфраструктурі Іран може завдати ударів у відповідь по країнах Перської затоки.
- Особливо критичною є залежність регіону від опріснювальних станцій — їхнє знищення може викликати гуманітарну катастрофу у великих містах.
Іран заявляє про намір брати плату у розмірі 10% з кожного танкера, що проходить Ормузьку протоку, що стало несподіванкою для багатьох.
Помилки стратегічного планування США
Американська стратегія не врахувала низку ключових аспектів:
-
Відомі факти — військова інформація була доступною і використовувалася.
-
Відомі невідомі — недооцінка ризиків закриття Ормузької протоки, відсутність внутрішнього повстання в Ірані.
- Невідомі невідомі («чорні лебеді») — не було створено стійкої та антикрихкої системи реагування.
Колишній президент Дональд Трамп ігнорував застереження про можливе закриття протоки та мав хибне уявлення про швидку перемогу над режимом. Наразі Трамп звинувачує у провалах різні сторони – Ізраїль, МОССАД, НАТО, Україну, однак це не змінить факту відсутності стратегічного прориву.
Роль Корпусу вартових Ісламської революції
Корпус відіграє ключову роль у контролі над ситуацією. Усередині існують конкуруючі економічні інтереси: частина прагне стабільності, інша – хаосу через вигоди від контрабанди. Сьогодні домінують радикальні угруповання, що ускладнює внутрішню динаміку.
Ризики для України
Війна на Близькому Сході принесе Україні низку передбачуваних ризиків, зокрема:
- Зростання цін на нафту, що забезпечить Росії додаткові доходи.
- Дефіцит боєприпасів.
- Зсув міжнародної уваги від України до Ірану.
Утім на відміну від ситуації під час конфлікту в Газі, коли Україна лише реагувала на наслідки, наразі з’являється простір для активних дій.
Нові можливості на тлі війни
Війна стала каталізатором для нових українських можливостей:
- Іран почав інтенсивно застосовувати дрони у регіоні.
- США не були готові до масштабного використання таких технологій.
- Вартість збиття дешевих дронів дорогими системами ППО, наприклад Patriot, виявилася неефективною, що створює попит на альтернативні рішення.
- Україна отримала шанс на укладання рамкових угод, а потім конкретних контрактів.
Ігор Семиволос пояснює:
- Озброєння має пройти через державний контроль, адже лише держава може «зарядити» дрони вибухівкою.
- Це означає співпрацю виробників із державними структурами та виключає «прямі продажі» без контролю.
- Рамкові угоди передбачають інвестиції, передачу технологій і довгострокову співпрацю з можливістю розвитку промисловості.
- Перспектива на ринок залишається сприятливою, адже після війни на Близькому Сході розпочнеться гонка озброєнь — хто раніше встигне «вступити», той і матиме перевагу.
Переваги України у виробництві надводних дронів
- Україна має потужний виробничий потенціал і перевиробництво надводних дронів.
- Вони довели свою ефективність, значно послабивши російський флот у Чорному морі.
- У разі нехтування цим напрямом Україна може втратити конкурентну перевагу на цьому швидкозмінному ринку.
- Ці дрони мають потенціал для експортних поставок, зокрема до країн Близького Сходу.
Незважаючи на те, що співпраця з Іраном неможлива після 2022 року через його участь у війні на боці Росії, залишається відкритою кооперація з окремими арабськими країнами, які мають критично важливі ресурси — енергоресурси та фінанси. Головним є скоординована робота керівництва держави.
Оцінка дій української влади
Реакцію українських посадовців на поточні виклики можна охарактеризувати як доволі ефективну. За п’ятибальною шкалою це приблизно чотири бали – гідний результат в умовах масштабних ризиків, хоч і не ідеальний.
У рамках зустрічі також було акцентовано увагу на важливості оперативності прийняття рішень, адже виробники безперервно тиснуть на владу, що стимулює розвиток оборонних технологій і зміцнює можливості для України.
Читайте більше новин про Україну та світові події на платформах Google News, Facebook, Telegram, Viber та Instagram.
