Вчені детально описали унікальний випадок, коли найбільша відома група диких шимпанзе, що мешкає у лісах Уганди, опинилася залученою у конфлікт, схожий на “громадянську війну”. Це явище стало вперше зафіксованим прикладом розколу серед дикої спільноти шимпанзе, що розділилася на дві ворожі групи, як повідомляє видання Science Alert.
Протягом тривалого періоду дослідники спостерігали, як шимпанзе, які раніше жили, годувалися, дбали один про одного та патрулювали територію спільно, поступово почали демонструвати ворожість одне до одного, врешті ставши непримиренними опонентами. Ці мавпи є близькими родичами людини, і дослідження їхніх взаємин дозволяє вченим краще зрозуміти еволюційне формування понять миру та війни серед людей.
Автори дослідницького проєкту під керівництвом еволюційного антрополога Аарона Сандела з Техаського університету в Остіні наголошують:
– Часто сучасні поляризації і конфлікти серед людей пояснюють етнічними, релігійними чи політичними причинами.
– Однак у випадку приматів таких підстав не було — причин для конфлікту слід шукати у зміні соціальної динаміки групи.
Дослідники підкреслюють, що це дослідження змушує по-новому розглянути існуючі моделі колективного насильства серед людей.
Матеріали для аналізу були зібрані в результаті спостережень, що тривають понад 30 років. У 1970-х роках відома приматологиня Джейн Гудолл зафіксувала подібний розкол у спільноті шимпанзе в Танзанії, яка призвела до чотирирічної смертельної війни між двома фракціями. Цей випадок став першим підтвердженим прикладом війни серед тварин, проте дані залишалися обмеженими. Частина вчених припускала, що конфлікти виникали через їжу, яку Гудолл надавала мавпам у рамках свого дослідження.
Відомо, що шимпанзе можуть нападати на представників інших груп, здійснюючи смертельні атаки. Проте інформація про те, чи можуть представники однієї й тієї ж культурної спільноти цих мавп ворогувати між собою, донедавна була обмеженою. На основі генетичних досліджень відомо, що тривалі внутрішні розколи серед шимпанзе трапляються вкрай рідко — приблизно один раз на 500 років.
Приклад з Уганди може являти собою один із таких унікальних випадків. Національний парк Кібале на заході цієї країни слугував місцем існування групи шимпанзе Нгого: у 1995 році вона була єдиною великою спільнотою. Проте у 2015 році після зміни альфа-самця приматологи відзначили суттєві зміни в поведінці. В межах однієї спільноти почали формуватися дві окремі групи, між якими спаровування відбувалося лише серед самців і самок власної групи.
Особливості поведінки, зафіксовані 24 червня 2015 року, були такими:
1. Члени західної та центральної груп підійшли один до одного у центрі території.
2. Замість традиційного об’єднання, західні шимпанзе втекли.
3. Центральні шимпанзе почали їх переслідувати.
4. Після цього настала шести тижневий період взаємного уникнення, що раніше не спостерігалося у цих тварин.
Фактично колишній центр групи Нгого перетворився на демаркаційну лінію, охоронювану самцями з обох сторін. У 2017 році напруга між цими двома підгрупами досягла піку:
– Західна група, хоча і була меншою за чисельністю, саме вона активно розпочинала атаки.
– У тому ж році вони серйозно поранили альфа-самця більшої центральної групи.
До 2018 року розкол перетворився на стабільний розрив у соціальних зв’язках, просторі та репродуктивних стосунках. Самки і їхнє потомство перестали навіть годуватися на одному дереві.
У 2021 році агресія набула нової форми – об’єктами нападів стали дитинчата. Вчені зареєстрували випадки викрадення та вбивства 14 дитинчат центральної групи західними шимпанзе. Протягом періоду 2018–2024 років середньорічні втрати становили:
– одного дорослого самця,
– до двох дитинчат.
Вчені відзначають, що ця статистика значно перевищує звичайний рівень міжгрупової агресії серед шимпанзе, а фактична кількість нападів може бути вищою.
Протягом цих років більш ніж десять приматів з центральної групи Нгого зникли безвісти або померли з нез’ясованих причин. Часто дослідники не знаходили їхніх тіл, що дає підстави припускати їхню загибель від рук супротивників із західної групи.
Середньостатистичні характеристики групи Нгого:
– Майже 200 особин.
– Понад 30 дорослих самців.
Це ставило значне навантаження на здатність підтримувати соціальні зв’язки. Зміна альфа-самця, вважають дослідники, сама по собі не пояснює розкол, але могла посилити міжгрупову напругу.
Раніше науковці повідомляли, що шимпанзе здатні змінювати власні переконання у відповідь на нові факти — рису, що довго вважалася притаманною виключно людині. Це свідчить про існування у них раціонального рівня мислення.
