Трансформація військової політики Дональда Трампа: від скептицизму до активного застосування сили
Початок політичного шляху та ставлення до військових операцій
За три своїх спроби обійняти президентську посаду Дональд Дж. Трамп неодноразово висловлював сумніви щодо ефективності військової сили США, особливо в регіоні Близького Сходу. У 2016 році він різко критикував Іракську війну, називаючи її «великим і грубим провалом». Обрання на третій термін у 2023 році він розпочав з гордості за те, що став першим президентом за десятиліття, який не розпочав нову війну.
Ці заяви відображали настрої глибокого розчарування серед військових кіл і зовнішньополітичного істеблішменту, які домінували після тривалих конфліктів в Іраку та Афганістані. І в обох великих політичних партіях панував песимізм стосовно подальших військових втручань.
Погляд з позиції експертів і приклади з минулого
У 2015 році Філіп Гордоном, радник адміністрації Обами, звучала критика таких інтервенцій:
- Ірак — втручання та окупація стали дорогою катастрофою;
- Лівія — участь без окупації завершилася подібним провалом;
- Сирія — відмова від втручання і окупації призвела до тяжких наслідків.
Але саме Трамп змінив цю фрустрацію на політичний рух, орієнтований на військову міць.
Поворот у військовій стратегії під час другого терміну
Минуло лише рік від початку другого президентського терміну Трампа, коли він почав демонструвати радикально новий підхід до військових дій. Замість розчарування майбутнім, він вважав армію ефективним інструментом, здатним за низьких затрат досягати значних результатів.
Його ключові кроки:
- Відправка бомбардувальників B-2 для ударів по ядерних обʼєктах Ірану;
- Погодження операції з захоплення президента Венесуели Ніколаса Мадуро;
- Спільний з Ізраїлем удар, який призвів до ліквідації верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї.
Реакція політиків і наслідки військових дій
Демократи негайно висловили пересторогу, нагадуючи, що ці дії можуть ігнорувати важливі уроки довгих та виснажливих війн у Іраку та Афганістані. Сенатор Марк Уорнер підкреслив у своїй заяві: “Американський народ вже бачив цей сценарій — терміновість, спотворена інформація, втручання, що призводить до зміни режиму та тривалого, дорогого будівництва націй.”
Втім, удари по Ірану не залишилися без втрат: у відповідь загинули шестеро американських військових, як повідомив Центральний командний центр збройних сил США.
Позиція військових та оновлені стратегії
Під час війн у Іраку та Афганістані генерали наполягали, що перемогу не здобути лише повітряними ударами чи операціями вбивств. Ворог завжди відновлюється, і численні жертви серед мирних жителів збільшують чисельність противників.
Нині Трамп, схоже, вірить у ефективність більш точних і лімітованих військових дій. Генерал Ден Кейн, голова Обʼєднаного комітету начальників штабів, попереджав, що стрімке усунення уряду чи військового потенціалу Ірану — справа складніша, ніж операції у Венесуелі чи попередні удари по Ірану.
Обмеження і зміни в керівництві Пентагону
У другому терміні Трамп активно усунув понад два десятки генералів, які, на його думку, не відповідали новій військовій політиці. Це вплинуло на атмосферу серед військових — залишилися підлеглі почувались стриманими та обережними.
Втім, президент однозначно виключає масове залучення наземних сил, як це було у минулих війнах в Іраку та Афганістані.
Відносини з світовими гравцями і підхід до конфліктів
Щодо таких країн, як Росія та Китай, Трамп демонструє більш дипломатичний тон, уникаючи прямого протистояння. Він також швидко готовий призупинити військові операції, якщо бачить надмірні фінансові чи стратегічні витрати.
Приклад — кампанія у Червоному морі проти хуситів у Ємені, де після 30 днів бомбардувань була укладена угода про припинення обстрілів американських суден без повного припинення нападів на інші об’єкти.
Інстинктивний підхід замість формальної стратегії
На відміну від інших президентів, які зазвичай користуються детальним стратегічним плануванням, Трамп діє у більш спонтанний спосіб. Його пріоритет — не допустити послаблення американської могутності або власної репутації.
Колишня аналітикиня Пентагону Енн Дреазен зазначає, що обманні тактики Ірану у ядерних переговорах стали серйозною помилкою, після якої США вирішили діяти рішуче.
Шлях Трампа включає продовження військового тиску авіаційними та ракетними ударами, хоча питання, чи принесе це тривкий мир, залишається відкритим.
