Франція відмовляється від міграційної угоди з Великою Британією: що тепер?
Франція та Великобританія припиняють угоду, яка дозволяла британським властям повертати нелегальних мігрантів, що перетинають Ла-Манш, в обмін на тих, хто подає офіційні заявки на в’їзд. Ця домовленість, відома як «один заходить – один виходить», діяла із літа 2025 року з метою стримати небезпечні нелегальні переправи через канал — питання, що викликало політичні суперечки у Великій Британії та загострило відносини між Лондоном і Парижем.
Причини розірвання угоди та позиції сторін
Оригінальна угода була укладена на рік і продовжена ще на місяць до 1 жовтня, однак продовжена не буде. За словами посадовців з обох країн, Франція припинила угоду попри прохання британської сторони продовжити її. Головною причиною стало бажання французького уряду домогтися ширшої угоди про депортацію з усіма 27 країнами ЄС.
Міністр внутрішніх справ Франції Лоран Ньєз висловився на парламентських слуханнях так: «Чому ми повинні самі управляти цією межею? Франція не повинна тягнути цей тягар поодинці, краще інтегрувати це в угоду між Євросоюзом і Великою Британією».
З британського боку визнали, що хотіли б зберегти програму. Представник Міністерства внутрішніх справ повідомив, що уроки з пілотного проекту допоможуть пришвидшити повернення мігрантів, які прибувають на маленьких човнах і не мають права на перебування в країні.
Ефективність та критика угоди
Обидві країни відзначали суттєве зниження кількості нелегальних заявок на притулок — на 43% станом на серпень 2026 року в порівнянні з 2025-м. Проте експерти вважають, що це пов’язано не з угодою, а скоріше з іншими чинниками:
- підвищений поліцейський контроль французьких пляжів;
- несприятливі погодні умови, які ускладнюють переправу;
- інші заходи безпеки, застосовані двома країнами.
Програма «один заходить – один виходить» була досить складною в адмініструванні та дорогою, тому не досягла значних масштабів. До вересня за цією схемою до Франції повернули близько 1400 осіб, що становить невелику частку від понад 41 000, які минулого року прибули до Великої Британії на маленьких човнах. Більшість мігрантів була депортована за іншими домовленостями з різними країнами.
Суперечливі настрої у Франції
Ця угода викликала жваві дебати у французькому суспільстві. Критики звинувачували уряд у надто жорстких заходах, оскільки вона надавала Великій Британії право повертати затриманих нелегальних мігрантів.
Водночас угода початково вважалась дипломатичним досягненням, яке пом’якшило напругу після виходу Великої Британії з ЄС. Підписали її напередодні візиту президента Франції Еммануеля Макрона до Лондона у 2025 році Макрон та тодішній прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер. Під час цього візиту також було погоджено тимчасове передавання Байєксського гобелена Британському музею.
Відгуки та побоювання з обох сторін
За словами Ньєза, зменшення кількості нелегалів – не єдина мета угоди. Вона мала слугувати попередженням:
- успішне перетинання кордону не гарантує право на проживання у Великій Британії;
- створити атмосферу невизначеності, щоб відлякати потенційних мігрантів.
І хоча деякі дані ООН свідчать, що угода відлякувала певних мігрантів, гуманітарні організації сумніваються у її ефективності. Кількість інформації про програму в таборах мігрантів на півночі Франції була мінімальною, а звернення за притулком через цю угоду залишалися швидше ідеєю, ніж реальною можливістю.
Крім того, були застереження щодо порушень прав людини під час відбору та поводження з мігрантами. У грудні 2025 року сім спеціальних доповідачів ООН і незалежний експерт в галузі прав людини висловили занепокоєння «непрозорістю у відборі і ризиком ар arbitrary», «зростаючим ризиком системної несправедливості та навіть довільного затримання».
Для тих, хто намагався потрапити легально, процедура була вкрай виснажливою: вимагалося постійно мати при собі телефон і бути на зв’язку з британськими владою протягом трьох місяців.
Дайан Леон, координаторка організації «Лікарі світу» у північній Франції, охарактеризувала угоду як «надзвичайно несправедливу». Вона наголосила на відсутності реальних заходів із поширення інформації серед мігрантів, які бажали скористатися легальним шляхом.
Історія одного повернутого
Одним із тих, кого повернули за програмою, став 25-річний Езельдін Адам Ан-Нур, який втік від війни в Дарфурі. Він пригадує, як його відділили від групи у 60 осіб, що висадилися поблизу Довера, і відправили у депортаційний центр із поганими умовами. Згодом його повернули до Франції, де він тепер живе ніде не приписаний, у невизначеності.
В інтерв’ю Ан-Нур підкреслив: «Я не злочинець, я шукаю притулку». Велика Британія заперечує звинувачення у жорстокому ставленні і заявляє, що дбає про добробут мігрантів.
