Олешки у вогні війни: гуманітарна катастрофа на лінії фронту
Життя у блокаді: переживання мешканців
Зі спустошеного війною міста Олешки надходить ледь помітна, але страшна інформація. Місто, яке опинилося у зоні постійних обстрілів і оточене мінними полями та безпілотниками, занурене в гуманітарну кризу. Жителі залишилися без їжі, без захисту і без можливості втекти.
Ось деякі слова людей, які надсилають звістки всіх тих, хто залишився — близько 2 000 цивільних, серед них майже сорок дітей:
- «Восени нам точно кінець», — зізнавався один із жителів. «Я вже вмираю, з кожним днем стає все гірше».
- «Готуємо останній борщ: одна буряк, п’ять картоплин, цибулина, кабачок, помідор і трохи ячної крупи, бо моркви немає», — писав інший.
- «Облога повна, немає жодних постачань. Повно дронів, пожежі — як у фільмі жахів», — додав ще один.
Зловісна блокада і використання людей як живого щита
Олешки опинилися посеред війни з усім ускладненням, що вона приносить. Річка Дніпро, яка відокремлює місто від Херсона, стала лінією вогню — росіяни обстрілюють Херсон з цього берега, а українські військові відповідно «відповідають» з Херсона.
Через постійні атаки безпілотників, мінування територій та руйнування інфраструктури мешканцям практично неможливо покинути місто або отримати допомогу.
Українська сторона стверджує, що російські війська самі перешкоджають доставці гуманітарної допомоги, нападаючи на дрони з провізією, конфіскуючи їжу і залякуючи місцевих. В результаті голод стає засобом тиску на людей.
За словами українських чиновників, росіяни навмисно тримають цивільних у місті, використовуючи їх як живий щит, бо побоюються, що після їхнього евакуювання військові частини РФ можуть втратити позиції.
Міністр закордонних справ України Андрій Сибіга наголосив:
- Гуманітарна допомога не повинна надходити під обстрілом безпілотників.
- ООН та Міжнародний комітет Червоного Хреста мають терміново знайти безпечний спосіб евакуації мирних жителів.
Погляд Кремля
У заяві Кремля визнають, що в Олешках виникла «справжня гуманітарна катастрофа», але звинувачують у всьому Україну.
Речник Дмитро Пєсков стверджує, що «збройні сили України заважають людям покинути місто і дрони перешкоджають доставці їжі та питної води».
Мешканці виживають за будь-яку ціну
Залишені без водопостачання, медичної допомоги, електрики, газу та опалення літні люди і інші мешканці змушені виживати у страшних умовах. Востаннє їжа доставлялася автотранспортом 26 травня — після кількох смертельних випадків серед водіїв такі поставки припинили.
Українські війська намагаються доставляти продовольство та медикаменти дронами, але деяку допомогу Росія перехоплює.
Омбудсмен з прав людини Дмитро Лубінець публікував відео, де мешканці сиротливо покидають місто пішки, на велосипедах і мотоциклах, ризикуючи життям:
- «Це наші люди, вони досі живі. Допоможіть врятувати їх, доки ще є кому», — закликав він.
Багато хто вже втрачає надію пережити зиму.
Жахливі умови в місті
Володарі жахів та біди, які довелося пережити жителям Олешків, описують їх колишній мешканець Володимир Костян:
- «Це просто гуманітарна катастрофа», — зазначив він.
- «Нема чим харчуватися, сусід загинув під обстрілом безпілотника, це справжній апокаліпсис».
Свідки розповідають, що колись квітуче туристичне місто з понад 20 000 населення сьогодні нагадує справжнє пекло:
- Зруйновані будинки та багатоповерхівки;
- спалені авто, залишені біля дороги після вибухів;
- трупи, що лежать просто на вулицях;
- голодні собаки, які пожирають останки.
Залишені у місті зв’язуються з колишнім керівником міста Тетяною Гасаньенко, просячи допомоги з евакуацією чи похованням.
«Хтось кричить і плаче в істериці, хтось зовсім байдужий, а хтось звинувачує нас у тому, що ми не домовляємося з Червоним Хрестом», — ділиться Гасаньенко.
Початок окупації та життя на лінії фронту
Російські сили захопили Олешки в перший день війни, 24 лютого 2022 року. Після того, як у листопаді того ж року українська армія повернула Херсон, російські війська відступили до Олешків, посилили оборону, замінували береги річки і облаштували артилерійські та безпілотні позиції для обстрілів Херсона.
Річка, яка колись годувала і дарувала життя регіону, стала лінією фронту.
Мешканці виживали, покладаючись на запаси, врожаї та неофіційні доставки, хоч ціни були дуже високі. Поява російських перевірок із вимогою документів робила виїзд майже неможливим.
Небезпеки на шляху втечі і безнадійність мешканців
З кожним місяцем минулого року покинути місто ставало все небезпечніше: дороги були заміновані як українськими, так і російськими військами. Найнебезпечнішим залишалося те, що ніхто не знав напевне, які міни поставлені ким.
Катастрофа посилилася і після підриву дамби в 2023 році, що спричинило масштабне затоплення.
Українські військові, які тримають оборону навпроти, спостерігають за жахливим станом справ і відчувають глибокий біль, адже це їхні співвітчизники.
Особисті історії втечі
На початку весни сяк-так вдалось втекти пенсіонерам Олександру та його дружині. З допомогою сина, який перебував на території, під контролем України, вони зібрали речі й рушили разом із котом та собакою.
Їх водій попередив:
- відрізок дороги довжиною 24 кілометри буде справжнім випробуванням життя і смерті;
- треба тримати при собі білі шматки тканини і бути готовими миттєво вилізти з авто.
Коли над ними з’являлися бойові дрони, всі вибігали на узбіччя, тримаючи у руках білі хустки і благали про пощаду. На диво, дрони пролетіли повз.
На жаль, наприкінці квітня друзі цієї сім’ї загинули, намагаючись доставити їжу в місто, їхні машини підірвалися на мінах. З того часу дорожні доставки припинилися остаточно.
