Про що здатен думати кардіолог? В першу чергу про здоров’я. Проте в умовах війни це поняття набуло абсолютно нових та значно суворіших параметрів. Здоров’я сьогодні залежить не лише від медичних аналізів та діагнозів, а й від якості сну, рівня постійних тривог, частих переміщень, забезпеченості ліками та безперервного стресу. Війна проникла в повсякденне життя, кардинально змінивши уявлення про звичні норми.
Зміни у щоденній практиці лікаря
Для медичного працівника тепер характерна нова реальність: молодші пацієнти приходять зі збільшеним артеріальним тиском, частим серцебиттям, задишкою. Розмова про серцеві проблеми швидко переходить у розмову про хронічний недосип, тривоги та виснаження. Війна не лише спричинила нові фізичні травми, а й значно ускладнила перебіг вже наявних хронічних захворювань.
Нашарування патологій
До початку повномасштабного вторгнення серцево-судинні та онкологічні захворювання, цукровий діабет та хронічні респіраторні хвороби залишалися головними медичними викликами в Україні. Війна не скасувала цей перелік, а лише погіршила ситуацію. Додатково з’явилися:
- травматичні ушкодження,
- мінно-вибухові поранення,
- опіки,
- ампутації,
- складна реабілітація,
- психічні розлади.
Ці додаткові фактори утворили новий пласт хвороб, які безпосередньо не спричинені війною, однак вона їх суттєво прискорила, декомпенсувала та ускладнила контроль. До таких належать інфаркти, інсульти, рак, артеріальна гіпертензія, фібриляція передсердь, котрі потребують кардіохірургічного втручання, онкологічної терапії, гемодіалізу, інсулінотерапії, застосування антикоагулянтів та щоденних ліків для контролю тиску. На жаль, часто пацієнти звертаються вже у запущеній, декомпенсованій стадії. Саме цей третій пласт можна вважати одним із найбільш фінансово навантажених для системи охорони здоров’я у наступні десять років.
Непрямі наслідки війни для здоров’я
Вплив війни на загальний стан здоров’я включає щонайменше три ключові компоненти:
- Психоемоційний фактор
- Екологічна складова
- Гуманітарний аспект, який охоплює доступність медичної допомоги, ліків і необхідних медичних засобів.
Ми звикли жити в реаліях, де хронічний стрес, порушений сон, гіподинамія через втому, погіршення якості харчування та постійна напруга через очікування тривоги стали буденними явищами.
Тиск, якого не видно
У травні 2026 року ВООЗ оприлюднила аналіз поширеності артеріальної гіпертензії в Україні станом на 2005 рік. Згідно з даними, приблизно 43% населення віком від 30 до 79 років мають підвищений артеріальний тиск. Організація також підкреслює, що війна посилила серцево-судинні ризики та порушила безперервність лікування.
Ці статистичні дані приховують за собою людські історії. Наприклад, пацієнт, у якого до війни артеріальний тиск був під контролем за стабільної терапії, під впливом постійних нічних тривог, частих переїздів та змін режиму життя почав прокидатися майже кожної ночі. Він перестав регулярно вимірювати тиск, посилив споживання кави для збереження працездатності після обмеженого сну, а також повернувся до куріння «для заспокоєння нервів». Якщо дивитися формально, він залишився в межах свого первинного діагнозу «гіпертонічна хвороба», але фактично зміни захворювання та життєвих умов стали суттєвими.
Однією з найбільших проблем артеріальної гіпертензії є те, що пацієнт може роками не відчувати симптомів. Наприклад, підвищений тиск 160 на 100 мм рт. ст. може не викликати болю, а головний біль сприймається як втома, задишка — як ожиріння, а ранкова тяжкість голови — як наслідок недосипання. Через відсутність гострих симптомів люди не мають підстав звертатися до лікаря.
За інформацією Національної служби здоров’я України за 2024 рік, офіційний діагноз гіпертензії встановлений лише у 13,8% дорослих осіб із підписаними деклараціями до сімейних лікарів. Це значно менше, ніж 43% за даними ВООЗ, що свідчить про наявність мільйонів пацієнтів, про яких система лікування не знає. ВООЗ підкреслює, що кожен третій дорослий із підвищеним артеріальним тиском не усвідомлює своєї хвороби.
Різниця між цими показниками — не просто статистична похибка, а величезний потенціал майбутніх випадків інсультів, інфарктів, серцевої та ниркової недостатності, значна частина яких теоретично могла б бути запобігнута. Війна ж створює парадокс: саме в період збільшення ризиків можливості для профілактики та ранньої діагностики скорочуються. Люди рідше відвідують профілактичні огляди, а медична система зосереджує ресурси на інших напрямках.
Згідно з опитуваннями ВООЗ, після початку повномасштабної війни 68% українців повідомили про погіршення здоров’я, зокрема:
- порушення сну,
- психологічні розлади,
- хронічний стрес,
- захворювання опорно-рухового апарату.
Психічне здоров’я залишається серйозним викликом: понад 70% опитаних за останній рік відчували симптоми тривоги, депресії або гострого стресу, але лише близько 20% із них зверталися по професійну допомогу. За оцінками ВООЗ, у 2026 році майже 10 мільйонів українців потребують підтримки саме у сфері психічного здоров’я, а потреба у реабілітаційних послугах значно перевищує діючі потужності системи охорони здоров’я.
Ці хворі живуть поруч із нами, працюють, керують автомобілями, служать в армії, виховують дітей та піклуються про старших рідних. Проте жодного разу на них не вимірювали артеріальний тиск двічі за тиждень.
Історія одного пацієнта
Пацієнт 34 років, який перебував на реабілітації після бойової травми, прийшов на кардіологічний огляд, щоб довести готовність повернутися до служби. Тиск на прийомі становив 168 на 104 мм рт. ст. Він пояснив підвищення нервовим напруженням і погодився приймати домашній моніторинг тиску двічі на день протягом тижня. Найнижчий зафіксований показник був 152 на 96. На ехокардіографії виявили гіпертрофію лівого шлуночка — ознаку тривалої роботи серця проти високого опору.
Ця історія висвітлює актуальну проблему серед військових і ветеранів: важкі травми часто відсувають звичайні фактори ризику на другий план. Післяопераційний період, реабілітація, біль та стрес від повернення в стрій можуть змусити лікарські питання про артеріальний тиск здатися незначними. Проте серцево-судинні ризики накопичуються і можуть призвести до серйозних ускладнень вже за кілька років.
Втрата рутини та перерви у лікуванні
Війна зруйнувала можливість планувати навіть побут, не кажучи про здоров’я на довгі періоди. Переїзди, втрата житла, зміна сімейного лікаря, перебої в електропостачанні, зміни аптек, коливання доходів — поодинці це звичні складнощі, проте разом вони призводять до тривалих перерв у лікуванні. Щоб відновити режим медикаментозної терапії, потрібна або величезна наполегливість, або критична ситуація.
Інший приклад — жінка 62 років, переселенка з Донеччини, що змінила три області за два роки. Вона приймала комбіновану терапію, підбрану у 2021 році, але в новому місті ліків потрібного дозування не виявилось. Через побоювання вживати неправильне дозування вона припинила лікування. Через чотири місяці потрапила до приймального відділення з гіпертензивним кризом та транзиторною ішемічною атакою. Вся проблема у відсутності швидкого доступу до консультації, яка могла розв’язати питання за дві хвилини.
Цей випадок доводить, що доступність медицини не обмежується близькістю лікарні. Людина може жити у великому місті, мати аптеку неподалік, але при цьому залишатися поза системою медичного нагляду. Безперервність допомоги передбачає швидкий відновлювальний маршрут після переїзду: пацієнт повинен знати, де отримати рецепт, чим замінити ліки без шкоди та до кого звернутися з питаннями без затримок.
Контроль хвороби — це не лише терапія, а збалансований спосіб життя, що включає:
- якісний сон,
- помірне вживання алкоголю,
- контроль над споживанням солі,
- фізичну активність,
- відмову від куріння,
- здатність протистояти постійному стресу.
Клінічні дослідження, на які посилається доказова медицина, не враховують контекст життя в умовах багаторічного війни, коли більшість пацієнтів змушені регулярно недосипати через повітряні тривоги.
Українська медицина нині формує унікальний масив клінічних спостережень про перебіг хронічних захворювань у таких надскладних соціальних, психологічних і побутових обставинах.
Виникнення нових проблем через дії війни
За останні три роки лікарі зазначають появу молодих пацієнтів віком 30–45 років, які раніше не мали проблем із вагою, але швидко набрали 8–12 кілограмів. Ці люди пропускають сон, оскільки ховаються від вибухів у безпечних місцях, збільшують споживання алкоголю, часто повертаються до куріння після довготривалих перерв. Це призводить до підвищення артеріального тиску, зростання рівня тригліцеридів, порушення толерантності до глюкози.
Ці патологічні процеси формують єдину систему захворювань, яка отримала різні назви залежно від лабораторних та клінічних показників.
Відтак наслідки війни слід розглядати не як суму окремих недуг — гіпертензії, ожиріння, тривожних розладів, а як каскад, де кожен чинник посилює попередній:
- недосип змінює харчову поведінку,
- збільшення ваги погіршує контроль тиску і цукру,
- алкоголь і куріння підвищують серцево-судинний ризик,
- виснаження знижує мотивацію до профілактики хвороб.
Особливості медичних проблем у військових та ветеранів
Повертаючись до прикладу з ветераном, тиск 168 на 104 на фоні реабілітації виглядає незначним. Проте хронічний біль, обмежена рухливість, порушення сну, посттравматичний стресовий розлад і часте спиртне самолікування створюють умови для формування серйозних ускладнень, включаючи інфаркт, уже у 40 років.
Охорона здоров’я цієї категорії не може зосереджуватися лише на лікуванні поранень. Після гострої реабілітації поруч із травматологом, реабілітологом і психіатром обов’язково має бути залучена превентивна медицина — контроль тиску, ліпідів, рівня глюкози, ваги, відмови від куріння та нормалізації сну. Інакше можна успішно відновити функції, але пропустити фактори, які визначають тривалість життя.
Рекомендації для сьогодення
У кризову епоху, коли планування майбутнього складне, варто дотримуватись простих, але важливих правил:
- Вимірювати артеріальний тиск усім дорослим після 30 років в домашніх умовах, у спокої, вранці та ввечері. Якщо середні показники за тиждень перевищують 140/90 мм рт. ст., необхідно обов’язково звернутися до сімейного лікаря.
- Велика частина хворих із невиявленою гіпертензією — працездатні чоловіки, що не відвідують медичні заклади. Логічним рішенням стане регулярний скринінг на робочому місці за організацією роботодавця.
- Система охорони здоров’я повинна вийти до пацієнтів: організовувати медичний скринінг у підприємствах, військових частинах, центрах реабілітації та мобільних пунктах.
- Для початкової діагностики артеріальної гіпертензії не потрібне складне спеціалізоване обладнання: тонометр, 10 хвилин і якісне пояснення результату професіоналом.
Величезна кількість громадян досі є внутрішньо переміщеними особами, що ускладнює доступ і безперервність медичної допомоги через зміну адреси та медичного оточення. У прифронтових регіонах ця проблема ще гостріша — в багатьох населених пунктах відсутні постійно діючі аптеки чи медичні заклади. Тут мобільні бригади первинної допомоги, телемедицина і виведення медичних сервісів до пацієнта є життєво необхідними.
Крім того, здоров’я безпосередньо залежить не лише від лікарень, а й від базової інфраструктури, зокрема:
- стабільності електропостачання,
- доступу до чистої води,
- працездатності транспорту,
- мобільного зв’язку,
- роботи аптек,
- комфортних умов проживання.
ВООЗ 2026 року наголошує, що нестабільне електропостачання становить загрозу для безперервності медичних послуг — від роботи приладів і зберігання медпрепаратів до функціонування домашніх медичних пристроїв. Для пацієнтів, що перенесли інфаркт або оперативне втручання, важливо не лише лікування у лікарні, а й умови, у які вони повертаються: чи достатньо тепло, світло, технічна доступність будинку.
Медичні наслідки війни та структура турботи
Війна не лише змінила медичні показники, а й логіку системи турботи про здоров’я. Сучасні технології допомагають врятувати життя після серцевого нападу, складної операції чи тяжкої травми, але повноцінне відновлення неможливе без підтримки на побутовому рівні:
- доступу до ліків,
- можливості дістатися контролюючих оглядів,
- базових умов для реабілітації.
Сьогодні межі відповідальності охорони здоров’я виходять далеко за межі лікарняних палат — вони охоплюють інфраструктуру, побут, безперервність допомоги та системність моніторингу.
Значно зменшено поділ між психічним та фізичним здоров’ям: за даними ВООЗ наприкінці 2025 року 72% українців повідомляли про симптоми тривоги чи депресії впродовж року, проте лише близько 20% звернулися по професійну підтримку. Це не свідчить про психіатричні діагнози в кожного, але підкреслює масштаб тривалого психологічного навантаження, що впливає на фізичний стан через:
- пришвидшене серцебиття,
- коливання артеріального тиску,
- хронічну втому,
- відчуття браку кисню,
- порушення сну.
Медичний «рахунок» війни багато в чому ще попереду. Зростання кількості серцево-судинних випадків, наслідки хронічного стресу, ускладнення діабету, артеріальної гіпертензії та виснаження призведуть до значного навантаження на систему охорони здоров’я. Тому потрібна не лише реакція на вже виявлені проблеми, але й системна, довготривала профілактика, повернення медицини у місця максимальної потреби, а також регулярне спостереження та збір даних про здоров’я населення, зокрема:
- динаміку артеріального тиску,
- поширеність ожиріння,
- контроль над діабетом,
- онкологічну захворюваність,
- стан психічного здоров’я,
- якість сну,
- кількість серцево-судинних подій.
Ці дані мають акумулюватись у групах військових, ветеранів, переселенців, дітей і цивільного населення різних регіонів, аби подальшою трансформацією системи охорони здоров’я ефективно запобігати ускладненням. Інакше невідворотні наслідки війни можуть виявитися лише через десятиліття, при цьому буде важко встановити, де саме та як можна було їх попередити.
