Сенат Сполучених Штатів Америки вже втретє за відносно короткий проміжок часу відхилив спробу обмежити військову операцію проти Ірану. Попри численні ініціативи, які іще раз підкреслюють напруженість із цього питання, республіканська більшість у верхній палаті Конгресу не підтримала відповідну резолюцію. Цей документ мав на меті встановити більш суворий контроль над воєнними діями адміністрації президента Дональда Трампа, зобов’язуючи її припинити військові операції без спеціального погодження Конгресу. Про це повідомляє видання The Guardian із посиланням на український інформаційний ресурс «Главком».
Під час голосування за зазначену резолюцію 47 сенаторів висловилися «за», тоді як 50 утрималися від підтримки. Цікаво, що серед прихильників резолюції опинилися двоє представників Республіканської партії, а один демократ висловився проти. Автором ініціативи виступив сенатор-демократ Адам Шифф, який наголосив на критичній важливості цього голосування напередодні завершення 60-денного терміну, встановленого для повідомлення Конгресу про удари по Ірану.
Основні положення законодавчої норми передбачають, що після цього 60-денного періоду президент має припинити ведення воєнних дій у разі відсутності схвалення від Конгресу. Проте міністр оборони Сполучених Штатів Піт Гегсет заявив, що цей термін нібито призупинено через чинне перемир’я з Тегераном. Ця позиція викликала критику з боку демократів, які сумніваються в такому тлумаченні законодавства.
Щодо матеріальних аспектів конфлікту, Пентагон оприлюднив дані, згідно з якими витрати Сполучених Штатів на військову операцію проти Ірану сягнули приблизно 25 мільярдів доларів. Однак аналітична платформа Iran War Cost Tracker, що здійснює моніторинг фінансових витрат у реальному часі, оцінює загальну суму витрат вже понад 65 мільярдів доларів. До цієї суми входять:
– утримання військового персоналу;
– перебазування кораблів та техніки до регіону;
– логістичне забезпечення;
– інші супутні операційні видатки.
Водночас у Сполучених Штатах триває аналіз потенційних сценаріїв розвитку конфлікту з Іраном. Зокрема, розглядаються реакції Тегерана в разі проголошення перемоги або ж суттєвого скорочення участі Вашингтона у бойових діях. Оцінюються можливі варіанти як деескалації напруженості, так і продовження воєнних операцій. Цей процес відбувається на тлі посилення внутрішнього політичного тиску, зважаючи на те, що підтримка війни серед американського населення залишається на низькому рівні.
Паралельно розгортаються активні дискусії щодо юридичної легітимності нинішніх військових дій. Відповідно до американського законодавства, президент має обмежені повноваження щодо розв’язання бойових операцій без формального схвалення Конгресу. У разі подолання визначених законом строків подальші дії можуть опинитися поза межами правового поля, що може стати підставою для судових позовів та політичних суперечок.
На фоні цих подій у Європейському Союзі зростає занепокоєння через можливі наслідки геополітичної напруги. Значне зростання цін на енергоносії та сповільнення економічного розвитку породжують ризики стагфляції та посилення позицій популістських політичних сил. Криза загострює внутрішні протиріччя в ЄС і значно обмежує можливості для ефективного фінансового реагування, ускладнюючи процес стабілізації, особливо в умовах посилення глобальної невизначеності.
