Російський експорт пшениці через Чорне море зазнав суттєвого скорочення. Спроби Москви переправити зернові вантажі за іншими шляхами поки що не дають змоги відшкодувати втрачений обсяг.
За даними, отриманими в другій декаді вересня, РФ експортувала лише 347 тисяч тонн пшениці, тоді як у той самий період 2025 року цей показник становив 1,3 мільйона тонн. Через порт Новоросійськ пройшло 72,5 тисяч тонн зерна проти 696 тисяч тонн роком раніше. Москва прагне перенаправити частину вантажів на порти Балтійського моря, північні порти та регіон Далекого Сходу. Зокрема, термінал «Ультрамар» в Усть-Лузі почав приймати зерно, і у вересні заявки на залізничну доставку до цього терміналу сягали близько 260 тисяч тонн.
За інформацією української розвідки, навіть із максимальною завантаженістю цей маршрут може пропускати приблизно 500 тисяч тонн зерна на місяць. Для порівняння: потужності південних портів Росії перевищують 60 мільйонів тонн на рік.
Основні факти щодо потужностей та напрямків експорту Росії:
– Південні порти РФ мають загальну пропускну здатність понад 60 мільйонів тонн на рік.
– Минулого року майже 90% морського експорту російського зерна проходило саме через них.
– Росія також намагається здійснювати вивіз зерна через порт Мурманськ.
– «РЖД» затвердили перше залізничне перевезення — 40 тисяч тонн зі Ставропольського краю.
– Мурманський порт може приймати крупнотоннажні судна та функціонує цілорічно, але його відстань від основних зернових регіонів РФ значно збільшує витрати на транспортування.
Оцінка додаткових витрат за маршрутом через Мурманськ свідчить про збільшення вартості на 18–25 доларів США за кожну тонну зерна, що для партії у 40 тисяч тонн означає додаткові витрати від 720 тисяч до 1 мільйона доларів.
Ще одним альтернативним напрямком Москви є Китай. Обсяг «Нового сухопутного зернового коридору» виріс з 2,3 мільйона тонн у 2024 році до 5,8 мільйона тонн у 2025-му, а на 2026 рік очікується близько 9 мільйонів тонн. Проте існують низка обмежень, пов’язаних із:
– Залізничною інфраструктурою,
– Потужностями терміналів,
– Вартістю тарифів,
– Фітосанітарними вимогами, зокрема відсутністю відповідного протоколу для російської озимої пшениці,
– Китайськими квотами.
За оцінками Служби зовнішньої розвідки (СЗР), Росія не здатна швидко створити альтернативу чорноморській системі експорту зерна через значні потреби у залізничній інфраструктурі, елеваторах, перевалочних потужностях, страхуванні, суднах та наявності сталих покупців.
У висновках розвідки підкреслюється, що:
– Балтійські та мурманські порти мають явно недостатні потужності для заміни чорноморських шляхів,
– Китайський напрямок має власні обмеження,
– Росія може розподіляти частину експорту між різними альтернативними маршрутами, але зібрати на їх основі систему такого ж масштабу, як чорноморська, наразі не вдається.
Раніше Німеччина зверталася з проханням до Росії зняти зернову блокаду, назвавши її загрозою голоду.
Індонезія вперше запропонувала свій варіант участі у врегулюванні ситуації в Чорному морі. За словами міністра закордонних справ Андрія Сибіги, Україна наразі має чотири пропозиції від міжнародних партнерів — Індії, Туреччини, Єгипту та США. Київ готовий до енергетичного та Чорноморського перемир’я, проте наполягає на взаємозв’язку цих двох напрямків.
Президент Росії Володимир Путін фактично відкинув пропозиції про взаємне припинення атак на енергетичні об’єкти в Росії та Україні. Окрім цього, він не підтримав ідею припинення ударів по суднах у Чорному морі в обмін на припинення атак на російські нафтопереробні заводи.
Для зручності читачів додатково пропонуємо скористатися мобільними додатками новинної платформи, які доступні для завантаження у відомих онлайн-магазинах додатків, а також звернути увагу на мультимедійні матеріали, що супроводжують публікацію.
