You’re My Heart, You’re My Soul - ця пісня була хітом, під який танцювали мільйони мешканців радянських квартир. Для нашого покоління, так само як і для їхніх батьків, Modern Talking, Al Bano, Мірей Матьє та комісар Каттані з серіалу «Спрут» стали символами яскравого, вільного та недосяжного Заходу.
Чи відомо вам, що Кремль протягом десятиліть налагоджував зв’язки з цими артистами, купуючи їх щедрими гонорарами, закритими корпоративними заходами, державними орденами та особистими аудієнціями у найвищих посадовців? Однак, коли Росія розпочала криваву повномасштабну війну проти України, настала пора «інкасації» їх лояльності.
Особливу увагу викликають такі питання:
-
Чому Дітер Болен відкрито закликає країни Європи роззброїти Україну, аргументуючи це нібито неможливістю протистояти Росії?
-
Як склалося, що актор, який на екрані бореться з мафією - Мікеле Плачідо, у реальному житті не зупиняється перед підтримкою міжнародних воєнних злочинців?
- Чому Горан Брегович виконав свій хіт «Калашников» у Москві всього за кілька днів до того, як із цієї зброї почали вбивати мирних мешканців Бучі?
Інформацію про кремлівські методи маніпуляцій у співпраці з Інститутом когнітивної оборони розкриває 24 Канал.
Забуті зірки чи активні агенти впливу
Типова радянська «кухня»: на підвіконні стоїть магнітофон «Весна» або «Маяк», а з нього лунає хіт You’re My Heart, You’re My Soul гурту Modern Talking. Дітер Болен разом із Томасом Андерсом стали обличчями того самого недосяжного Заходу, який прикрашав контрабандні обкладинки журналів.
У період «Пєрєстройки» перші кооперативи заробляли шалені гроші на продукції з нагрудними значками та настінними календарями із зображенням західних зірок. Жадана радянська публіка скуповувала будь-які вироби, пов’язані з новими західними секс-символами естради, а молодь максимально прагнула косплеїти своїх кумирів, використовуючи доступні їм засоби.
Усі ці пісні мали спільну рису - бути з «того боку», де, як здавалося, люди жили яскраво, вільно та щасливо. Це емоційне вкорінення залишилось і понині. Люди віком за 50 нерідко згадують з ностальгією, якою потужною була енергетика того часу.
Через це Кремль упродовж десятиліть системно інвестував у підтримку особистих, фінансових і символічних зв’язків із цими зірками минулого. Росія пропонувала їм щедрі гонорари, гран-прі на фестивалях, державні прийоми та аудієнції в Кремлі. У відповідь вона отримувала лояльність, що в умовах повномасштабної війни проти України трансформувалась у потужний пропагандистський вплив.
Взаємність мотивів тут очевидна: артисти отримують публіку і гроші, Москва - публічні докази того, що Росія не є ізольованою державою. «Справжній Захід» у цих умовах - не уряди з санкціями, а саме ці артисти, які продовжують приїжджати в Росію, любити її і пропагувати ідеї «миру».
Al Bano та концерти на честь «миру»
Альбано Каррізі, відомий під сценічним ім’ям Al Bano, є яскравим прикладом. Для радянського покоління він уособлював романтику та недосяжне середземноморське сонце, а для Кремля став інструментом, що допомагав нормалізувати війну.
Міністерство культури України додало Al Bano до списку з 147 осіб, які становлять загрозу національній безпеці. Його публічні заяви включають визнання Криму російською територією та численні похвали на адресу російського керівника.
Al Bano заявляє:
-
«Я знаю Путіна з 1986 року, коли він очолював КГБ і особисто прийшов підтримати нас».
- Він виступав перед Путіним чотири рази і висловлює захоплення минулим російського лідера.
Ця позиція ілюструє так званий «поміркований» наратив Кремля - згадування «добрих справ Путіна» й перелік його позитивних якостей, одночасно зображуючи війну як наслідок «необхідності» та «примусу».
Це твердження важливе для закордонної аудиторії RT та інших кремлівських медіа, де Путін подається як добре намірений лідер, змушений бути «поганим».
Modern Talking чи Kremlin Talking
Дітер Болен, співак і продюсер, засновник Modern Talking, користується популярністю вже кілька десятиліть. У 2022 році він засудив війну, розв’язану РФ, але виступив проти постачання зброї Україні, аргументуючи, що «конфлікт не можна вирішити військовими методами».
Вже у 2023-му він закликав Європу:
- «Припинити підтримувати виробництво зброї і налагодити діалог із Путіним».
Його меседж простий: ворог війни - це сама війна, а Україна, жертва агресії, не повинна отримувати підтримку.
Це маніпулятивний підхід, який формулює проблему, але пропонує хибне рішення, фактично заохочуючи агресію з боку Росії.
У своїх інтерв’ю Болен:
-
Називає співпрацю Берліна та Москви «dream team».
-
Відкрито критикує погіршення відносин між Німеччиною та Росією.
- Поширює наратив, що «Україна не має жодного шансу проти Росії».
Ці заяви спрямовані на підрив підтримки України всередині Німеччини та Європи.
Kalašnjikov у Москві напередодні вторгнення
У лютому 2022 року в Москві Горан Брегович виконав пісню «Kalašnjikov». Лише за кілька днів із такої зброї почали вбивати мирних українців у Бучі.
Горан Брегович - боснійський музикант, відомий своїми «весільно-похоронними» мелодіями з фільмів Еміра Кустуріци, які стали культурною візитівкою Балкан у світі. Його популярність у колишньому Радянському Союзі та на Балканах Кремль давно перетворює на інструмент впливу.
У 2014 році Брегович відкрито підтримав окупацію Криму Росією. У 2015 році виступив у Севастополі, стверджуючи, що на Балканах завжди відчували «велич Росії», а Захід демонструє «параною» щодо Кремля.
Попри гастролі світом із подібними наративами, він мешкає у Парижі, а не в Росії, яку вважає гарною на словах.
Мірей Матьє: «Моя дружба з ним особиста»
Серед французьких виконавців, пов’язаних із Кремлем, Мірей Матьє посідає особливе місце. Вона - ікона французької поп-сцени, що збирала стадіони в Радянському Союзі, неодноразово виступала на Красній площі, а російський президент особисто приймав її у Кремлі.
Після початку повномасштабної війни Матьє закликала до «дипломатії та зустрічі між Путіним і Зеленським», при цьому жодного разу не назвала Росію агресором.
Комісар Каттані на службі російського «Спрута»
Глядачі радянського телебачення 1980-х роках добре пам’ятають Мікеле Плачідо - комісара Каттані з популярного серіалу «Спрут». Цей доброчесний поліцейський, який бореться з мафією та символізує справедливість, став культовим образом для мільйонів.
Водночас Плачідо відкрито підтримав агресивну зовнішню політику Путіна, виступаючи на заходах, що легітимізували позицію Москви. У грудні 2018 року він був включений до переліку осіб, які становлять загрозу національній безпеці.
«Приборкання норовливої» на користь Кремля
Італійська акторка Орнелла Муті, разом із Адріано Челентано, була головним секс-символом радянських глядачів, але за любов до Росії отримала судимість за шахрайство.
У 2010 році Муті підробила медичну довідку, щоб скасувати виступ в Італії і поїхати на благодійний вечір до Путіна в Санкт-Петербург.
Вона відкрито заявила про бажання отримати громадянство Росії (неправомірно, оскільки її мати - естонка німецького походження), має житло в Москві та під час повномасштабної війни продовжує відвідувати Росію, ігноруючи санкції ЄС.
Акторка стверджує, що політика її не стосується, проте своїми діями допомагає Кремлю створювати ілюзію відсутності ізоляції та «нормалізує» сприйняття держави-агресорки.
Гріхопадіння «Дикого янгола»
У 1990-х аргентинський серіал «Дикий янгол» встановив рекорди переглядів у пострадянському просторі. Наталія Орейро, яка зіграла сирітку Мілагрес, стала кумиром для мільйонів підлітків.
Вона роками гастролювала Росією, співала російською, а у 2021 році Президент РФ особисто надав їй і її сину російське громадянство.
На початку повномасштабного вторгнення Орейро розмістила на своєму сайті чорний квадрат із написом «Ні війні» двома мовами, але на цьому її пацифізм закінчився.
Вона не відмовилася від паспорт РФ, не засудила Кремль і стала символом того, що «даже далекая Латинская Америка любить Россию».
«Таксі», яке повернуло не туди
Самі Насері - актор із культового франкоязычного фільму «Таксі» Люка Бессона, став улюбленцем мільйонів пострадянських глядачів.
Через проблеми із законом та кар’єрний спад у Франції він знайшов фінансове притулок у Росії:
-
Відвідував окупований Крим;
-
Брав участь у кримських кінофестивалях;
-
Публічно заявляв, що «в Криму все чудово і люди щасливі»;
- Планував знімати кіно на території півострова.
Російська пропаганда максимально використала бренд «водія з Таксі», щоб легітимізувати окупацію українських територій перед звичайними громадянами.
«Універсальний солдат» на миротворчому шпагаті
Жан-Клод Ван Дамм не виступав з відкритою підтримкою війни, однак демонстрував симпатії до Путіна, називаючи його добрим другом і просив стати послом миру.
Він надсилав Путіну привітання та поцілунки, а також хвалив його минулі досягнення.
Цей випадок є складнішим, ніж інші, однак абсолютно відповідає кремлівському наративу: заклики до миру без вимог виведення військ РФ використовуються для дезінформації і маніпуляцій.
Ностальгія - зброя Росії
Всі описані випадки мають спільну структуру: Кремль експлуатує давній емоційний зв’язок виконавців із аудиторією, зокрема російською.
Через те, що культ Радянського Союзу є базисом державної ідентичності Росії, більшість росіян ностальгують за тією епохою.
Коли на екранах з’являються Al Bano, Modern Talking чи інші «голоси молодості», що закликають «за мир» або проти санкцій, частина аудиторії в Росії, Україні, Угорщині, Словаччині, Сербії та серед вихідців із соцтабору у ЄС сприймає це як прояв «спорідненості душ».
Цей рефлекс значно ефективніший за пряму пропаганду, оскільки активує глибоку лояльність, яка формувалася десятиліттями.
Використовуючи ностальгію за відомими іноземними зірками естради та кіно з радянського та пострадянського минулого, Кремль охоплює три великі аудиторії:
-
Західний світ, де ці артисти сприймаються як громадяни, що мають «кращий погляд» на Росію.
-
Внутрішню російську аудиторію, для якої зірки являються «своїми».
- Пострадянські країни із схожою культурною пам’яттю.
Їх проросійські заяви виправдовують злочинні дії Кремля, пропонують розглядати агресію як захист чи відповідь на дії НАТО й ЄС.
Таким чином формується викривлений образ Росії як жертви, яка змушена оборонятися, а шлях до миру нібито лежить через виконання вимог Москви і припинення підтримки України.
Зірки минулого не бояться компрометувати себе заради матеріальної вигоди, стаючи інструментом російської пропаганди.
Ідеї «захисту» Росії посилюються давніми зв’язками з російською аудиторією та нібито глибшим розумінням ситуації.
Для аудиторії України та інших країн, що вийшли з-під впливу СРСР, участь цих артистів стає емоційним тригером.
Позитивні спогади з минулого пом’якшують ставлення до сучасної агресивної політики Кремля та сприяють пошуку виправдань і співчуття керівництву країни, яка насправді несе загрозу.
Оскільки сучасна державна ідентичність Росії має спадковість від СРСР, все пов’язане з радянською епохою для пересічного росіянина має сакральне значення.
Якщо Al Bano і Дітер Болен демонструють лояльність Кремлю, вони ненав’язливо закликають росіян коритися режиму, виконувати його накази, посилюючи вплив влади через трансформацію ностальгії у масову підтримку.
Modern Talking під акомпанемент Кремля: як Росія за допомогою західних зірок виправдовує свої злочини - докладніше у відео:
відео на 24 Каналі
