Польський письменник Щепан Твардох здобув Літературну премію Nike 2026 за роман «Нуль», який присвячений війні в Україні. У цьому творі розповідається історія польського добровольця, що служить у лавах української армії. Окрім перемоги у номінації журі, Твардох також отримав нагороду за підсумками читацького голосування, ставши лауреатом подвійної відзнаки цьогорічної премії.
Переможця 30-ї Літературної премії Nike оголосили 4 жовтня під час урочистої церемонії, що відбулася у Бібліотеці Варшавського університету. За цей вечір автор тричі виходив на сцену:
1. Отримав відзнаку фіналіста.
2. Було вручено нагороду читачів Nike.
3. Зрештою, отримав головну премію за роман «Нуль» — статуетку роботи Густава Земли.
Крім почесної статуетки, переможець отримує грошову винагороду у розмірі 100 тисяч злотих. Для Щепана Твардоуса це була вже четверта номінація на премію Nike.
Україна фігурувала не лише в контексті нагородженої книги, а й під час самої церемонії. Заступник головного редактора газети Gazeta Wyborcza, Роман Імєльський, при врученні нагороди Nike Czytelników акцентував увагу на значущості підтримки України в умовах численних російських обстрілів цивільної інфраструктури.
Головний редактор Gazeta Wyborcza, Адам Міхнік, у своєму виступі говорив про роль літератури у світі, що зіштовхується із посиленням російського імперіалізму та хвилею українофобії в Польщі. За його словами, представлені на премії твори віддзеркалюють різні аспекти цієї «коричневої хвилі» нетерпимості. Залученість у тему війни демонстрував і голова журі Nike, Вітольд Бересь, який під час церемонії носив жовто-блакитний значок — символ підтримки України.
### Роман про війну без прикрас і романтизації
«Нуль» переносить читача безпосередньо на український фронт. Головний герой — 43-річний історик з Варшави, знаний під псевдонімом Конь, з українським корінням, який уже рік служить добровольцем в українській армії.
У компанії з українським військовим на прізвисько Щур Конь перебуває у окопах на окупованому Росією березі Дніпра. Події роману тісно переплітаються зі спогадами героя й його роздумами про минуле, історію й війну. Частина персонажів має реальні прототипи, хоча автор змінив їхні імена та деякі деталі.
Під час роботи над романом Твардох ґрунтувався на власному досвіді поїздок в Україну й безпосередніх відвідинах фронтових ліній. Особливу вдячність він висловив польській журналістці та воєнній кореспондентці Моніці Андрушевській, яка стала для нього провідницею у складному світі війни і без якої цей твір не з’явився б. Моніка працює в Україні з 2014 року, приїхавши під час Майдану, а згодом документувала російську окупацію Донеччини та Луганщини. Вона також займається волонтерською діяльністю та фіксацією воєнних злочинів.
Роман містить детальні описи повсякденності війни, зокрема:
– діяльності операторів дронів;
– озброєння;
– стосунків між офіцерами й солдатами;
– ролі іноземних добровольців;
– інших аспектів життя української армії.
Водночас війна у творі не подається як історія про бездоганних героїв чи неминучу перемогу.
Голова журі Вітольд Бересь у своїй промові підкреслив, що «Нуль» — це «сильна, до болю чесна проза без жодної крихти дешевого пафосу». Він відзначив, що автор відмовляється від романтизованого зображення війни — без «чистого героїзму, гарантованої перемоги та непохитного польсько-українського братерства».
За словами Береса, сила книжки полягає не лише в тому, що вона звертається до актуальної теми, а й у тому, що література завжди виростає з конкретних часу і місця, відображаючи різні аспекти життя: героїзм, солідарність, страх, жорстокість і людську впертість.
### Щепан Твардох про «Нуль» як про найважливіший свій твір
Одразу після отримання премії автор назвав «Нуль» найважливішою книгою у своєму творчому доробку. Він уточнив, що не прагне стверджувати, чи є цей роман найкращим серед написаних ним, але він визначальний для нього особисто.
Письменник розповів, що роман створювався під впливом низки факторів. Війна була однією з постійних тем його творчості, але з початком масштабного вторгнення Росії вона стала для нього більш близькою та особистою.
Він зазначив: «Коли ця війна вибухнула так близько, вона почала притягувати мене до себе магнітною силою, якій я не міг опиратися».
Працюючи у літературі близько 25 років, Твардох підкреслив, що накопичений досвід і знання допомогли йому зануритися в реалії війни та налагодити спілкування з людьми, пов’язаними з фронтом.
Історія створення роману була несподіваною. Німецький видавець запропонував письменнику написати документальну книгу про війну після прочитання його текстів на цю тему. Попри згоду, робота не йшла. У момент глибокого розпачу Твардох почав писати роман, згадавши, що в першу чергу він – романіст.
### «Нуль» — роман без пропаганди та тез
Щепан Твардох наголошує, що роман «Нуль» не має на меті переконувати читача у певній позиції або пропонувати готові відповіді на виклики війни.
Автор пояснює: «Це не роман, створений заради якоїсь справи. У нього немає тези. Це не твір, який бореться за щось. Він створений для того, щоб говорити правду, бо я вірю, що саме для цього існує література».
Водночас письменник підкреслив, що його особиста позиція щодо війни цілком однозначна.
Він додав: «Я не кажу цих слів тому, що не вірю у цю справу. Навпаки, я й надалі вірю — в перемогу України. Однак для цієї справи я роблю інші речі — те, що можете робити й ви, і що я вас закликаю робити. Я постійно підтримую збройні зусилля цієї держави. А література — це дещо зовсім інше».
За переконанням Твардоха, роман є найкращим засобом для роздумів про людську природу. Він прагне донести, що дуже вірить у силу роману як жанру.
### Мова війни у романі
Критики особливо виділяють мову «Нуля», яка суттєво відрізняється від традиційних літературних наративів про війну. Це одна з головних заслуг роману, на думку Вітольда Береса.
Він зазначив: «Це жорстка, фізична мова, забруднена багном і кров’ю. В ній присутні піт, фізіологічність, фронтові лайки, русизми, українізми та технічний жаргон війни ХХІ століття».
Водночас роман виходить за межі безпосередніх фронтових подій. Через свого героя Твардох порушує питання, яке місце ця війна займе в історії та чи можна розглядати її як просто один епізод великого історичного процесу.
Так, у романі зустрічається паралель із діалогом між афінянами і мешканцями Мелосу, описаним давньогрецьким істориком Фукідідом: сильні роблять те, що хочуть, а слабкі вимушені підкорятись. Твардох розмірковує, чи здатна війна в Україні змінити цю жорстку логіку.
### Хто такий Щепан Твардох
Щепан Твардох – один із найвідоміших сучасних польських літераторів. Він розпочав писати на початку 2000-х, публікуючи оповідання у журналах Science Fiction та Nowa Fantastyka. Перші його книги — «Облуд ротмістра фон Егерна» та «Штернберг» — привернули невелику увагу читачів та критиків. Переломним для нього став роман «Вічний Ґрюнвальд» (2010), а справжній успіх прийшов із виданням «Морфію» у 2012 році.
Роман «Морфій» приніс Твардоху премію «Паспорт Polityki», номінацію на Nike та перемогу у читацькому голосуванні Gazeta Wyborcza. Він оповідає про Константи Віллемана — героя з складною польсько-німецькою ідентичністю, який живе у Варшаві часів Другої світової війни. Після цього письменник видав низку успішних романів, серед яких: «Драх», «Король», «Королівство», «Покора» та «Холод».
Щепан Твардох працює не лише як прозаїк: він створював есеї, драматичні твори, сценарії та лібрето для опер. Він був співсценаристом серіальної екранізації роману «Король», а також фільму «Солодкий кінець дня».
Автор приділяє багато уваги темі сілезької ідентичності, що неодноразово відображалась у його художніх творах та публіцистиці. Сам Твардох ідентифікує себе як сілезця і багато років роздумує над значенням цієї ідентичності в сучасній Польщі.
До «Нуля» він тричі ставав фіналістом премії Nike, а цього року вперше здобув головну нагороду журі. Роман «Нуль» також приніс йому другу Nike Czytelników — читцьку відзнаку. Таким чином, Твардох став лише третім автором, який двічі отримував цю читацьку відзнаку. До нього її здобували Ольга Токарчук (п’ять разів) та Маріуш Щигел (двічі).
### «Нуль» вже доступний українською мовою
Роман «Нуль» вже видано українською мовою — його опублікувало видавництво «Фабула» в перекладі Наталії Данилюк.
Видання вийшло не лише в Україні: оригінал роман одночасно опублікували у Польщі та Німеччині, згодом переклади з’явились італійською, білоруською та словацькою мовами.
Успіх «Нуля» перевищив межі польського книжкового ринку: наприкінці 2025 року німецька версія посіла друге місце у читацькому голосуванні журналу Der Spiegel за найкращий роман в Німеччині. На початку 2026-го читачі Gazeta Wyborcza визнали книжку найкращим романом 2025 року. За інформацією Gazeta Wyborcza, права на екранізацію придбала кінокомпанія німецького режисера Фатіха Акіна.
Премію Nike у Польщі заснували 1997 року з метою відзначення найкращих книг попереднього року. За 30 років існування премії було номіновано 587 книжок від 343 авторів. До фіналу потрапили 140 письменників. Рекорд за кількістю номінацій належить Анджею Стасюку та Єжи Пільху — кожен був номінований 10 разів. Тадеуш Ружевич 6 разів здобував фінал, що є рекордом премії. Двічі головну нагороду журі отримували Ольга Токарчук і Вєслав Мисливський.
Джерела: Gazeta Wyborcza, WP Kultura, Kultura Gazeta.pl
