28 червня Україна святкує День Конституції. Однією з визначних постатей, які брали участь у прийнятті Основного Закону під час легендарної “конституційної ночі” 1996 року, був Левко Лук’яненко — Герой України, автор Акта проголошення незалежності, багаторічний політв’язень радянських таборів, дисидент і народний депутат кількох скликань Верховної Ради.
Напередодні Дня Конституції видання OBOZ.UA поспілкувалося з Надією Лук’яненко, вдовою Левка Лук’яненка. Вона прожила поруч із ним 28 років і була його найближчою помічницею. У бесіді пані Надія розповіла про їхню історію кохання, особливості життя з людиною, яка понад два десятиліття провела в радянських таборах, а також поділилася спогадами про драматичні події “конституційної ночі”, сімейні традиції і великий особистий біль — втрату онука Антона, який загинув, захищаючи Україну від російської агресії.
—
### Шлях до Конституції
Надія Лук’яненко пояснює, що загальний рух до створення Конституції почався ще з моменту проголошення незалежності України. Держава стала самостійною, населення її підтримало на всеукраїнському референдумі, проте Основний Закон залишався радянським за змістом. До нього вносили численні правки, проте він уже не відповідав новій демократичній реальності.
Важливі факти про роботу Левка Лук’яненка над Конституцією:
– “Левко Григорович працював над Конституцією дуже наполегливо”, — розповідає пані Надія.
– Він мав звичайний зошит, розділений навпіл, у якому власноруч переписував практично кожну статтю Основного Закону. Не просто робив правки, а самостійно формулював нові позиції, уважно добирав слова.
– Все це він виконував без команди помічників, цілковито самотужки.
За її словами, ухвалення Конституції було надзвичайно складним процесом. Політичні сили не поспішали з прийняттям закону: опір чинили комуністи, соціалісти, а й частина демократичного табору мала застереження.
Особливості ухвалення закону:
– Конституція стала офіційним визнанням державності, що не всім було вигідно.
– Тривала майже доба безперервної роботи депутатів у сесійній залі — це і стала “конституційна ніч”.
– Шукались компроміси, голосували за окремі статті. Атмосфера була надзвичайно напруженою.
– Президент Леонід Кучма оголосив про намір винести проєкт Конституції на всеукраїнський референдум, тож депутати усвідомлювали, що невчасне ухвалення закону може повністю змінити процес.
Після ухвалення Конституції народним обранцям надали тиждень для відпочинку.
—
### Недоліки та застереження
Левко Лук’яненко не приховував, що не цілком задоволений деякими положеннями документа — він наголошував, що через складні обставини документ приймали поспіхом, і деякі моменти залишилися недосконалими.
Особливо його турбувала стаття 15 Конституції, яка забороняє й визнає неможливою обов’язкову державну ідеологію. За його переконанням, кожна незалежна країна повинна мати власну державницьку ідею, що об’єднує народ. Після розпаду Радянського Союзу Україна відмовилася від комуністичної ідеології, але так і не створила свого концепту. Через це в суспільстві співіснували радянські, російські та українські погляди, що послаблювало державність і уразливість перед зовнішнім впливом.
—
### Історія кохання та особисте життя
Надія Лук’яненко розповідає, що їхнє знайомство з Левком Григоровичем відбулося у 1989 році в Івано-Франківську, де вона працювала секретарем обласної організації Української Гельсінської спілки — організації, яку він очолював. Вона вже мала 47 років, він — 62. Саме тоді Лук’яненко балотувався до Верховної Ради.
Пані Надія пригадує:
– Народилася на Західній Україні в родині, де багато людей постраждали від радянських репресій.
– Боротьба за незалежність для неї була особистою справою.
– Працювала начальницею експериментального цеху Івано-Франківського швейного об’єднання, а її діти вже були дорослими і навчалися в різних містах.
Спочатку вони співпрацювали у політичній діяльності:
– Надія стала депутаткою міськради, добре розуміючи суспільно-політичне життя, що дозволяло бути корисною Лук’яненку.
– Згодом переїхала до Києва, працювала помічницею і секретарем, з часом їхні стосунки переросли у подружні.
Про кумедний момент першої спільної публічності:
– Під час візиту Надії у Київ, журналіст запитав, хто вона для Левка Лук’яненка. Він спокійно відповів: “Це моя дружина”, незважаючи на те, що офіційно вони ще не були парою.
– Обговорення і чутки швидко поширилися в Івано-Франківську.
– Спільний побут почався ще наприкінці червня 1990 року, коли Надія приїхала до доньки в Київ і вже час від часу зустрічалася з Лук’яненком.
—
### Побут та характер Левка Лук’яненка
Левко Лук’яненко поєднував в собі риси господаря й державного діяча:
– Виріс у селі, тому вмів виконувати різноманітну господарську роботу: доглядати землю, ремонтувати будинок, будувати.
– Радянська влада обмежувала його можливості жити ближче ніж за 100 кілометрів від Києва, через що оформлення житла часто зустрічало спротив, наприклад, в Ніжині.
– Врешті будинок у Хотові придбали через підставну особу, але це спричинило тиск на місцеву владу і колишнього власника.
Про побут:
– Будинок у Хотові був скромним, типовим радгоспним, з дерев’яними, іноді заклеєними газетами вікнами, внутрішнє обладнання було мінімальним.
– Лук’яненко довго не приділяв уваги побуту, весь його час займала робота.
– Але одночасно він був уважним до дрібниць: наприклад, сам мив підлогу, готувався до візиту Надії.
– Вони довго мали офіційний статус “на ви”, спостерігали один за одним і багато спілкувалися до переломного моменту, коли Лук’яненка госпіталізували, і Надія залишилася з ним.
—
### Сімейні стосунки
Їхнє життя характеризується дружною атмосферою:
– Пара мало сварилася, розуміла і підтримувала одне одного.
– Левко Лук’яненко жив справою — громадською діяльністю, а Надія була готова до такого життя, допомагаючи йому.
– Вона сама була кваліфікованим швеєм і керівником.
– Вони обоє цінували освіту і культуру: в родині панувала любов до літератури, особливо до Шевченка та Франка.
– Надія отримала освіту у Львівському технікумі легкої промисловості, пізніше працювала на керівних посадах.
У спільній роботі:
– На адресу Левка надходили десятки листів щодня, інколи з проханнями чи критикою.
– Надія допомагала вести переписку, а молодша донька також залучалася до цієї роботи.
Про сімейні свята:
– 1 вересня 1990 року вони одружилися.
– На дні народження Левка Лук’яненка збиралося до 70-80 гостей, які проводили час у їхньому домі.
– Хата була відкрита для друзів, політиків, науковців, письменників та громадських діячів.
– Левко вмів ремонтувати побутові речі, виготовляти необхідні пристрої власноруч.
—
### Кращі якості й реміснича майстерність
Левко Лук’яненко:
– Освоїв професію електрика під час одного з заслань — навчився цієї справи у товариша, що допомагало виживати в таборах.
– Вдома часто власноруч ремонтував проводку, запобігав несправностям, вмів лагодити різні пристрої.
—
### Родина і онуки
Левко Лук’яненко не мав власних дітей, проте діти Надії стали йому рідними. Він був дбайливим дідом для онуків:
– Онуки телефонували, цікавилися його здоров’ям і самопочуттям.
– Левко завжди знаходив підхід до молодшого покоління, розповідав їм веселі історії.
– За новорічними святами у родині були свої традиції — теплі й душевні зустрічі, на яких ішлося про все на світі.
—
### Доньки та життя родини зараз
– Старша донька Люба проживає у США понад десять років.
– Вона має трьох синів: один із них разом із нею, двоє інших залишилися в Україні.
– Ірина живе поза межами України, її син навчається в Англії, а донька, закінчивши театральний інститут, працює режисеркою в Україні.
– Родина підтримує тісний зв’язок, часто спілкується, збирається при нагоді.
—
### Побутові умови сьогодні
Нині Надія Лук’яненко живе сама — їй 83 роки. Вона виглядає молодше свого віку завдяки хорошій генетиці.
Її життя в селі:
– Уже понад 35 років вона мешкає в селі, має дружніх сусідів і участь у церковній спільноті.
– Активно зайнята побутом: косить траву, обробляє невеликий город (15-20 кущів картоплі, цибуля, часник, зелень, полуниця, смородина).
– Бореться з шкідниками, доглядає за деревами, підтримує порядок у домі.
– Часто читає та ділиться думками в Facebook на власній сторінці.
Раніше вона водила машину і сама займалася доставкою будівельних матеріалів для дому, поки Левко Лук’яненко був зайнятий державними справами.
—
### Жартівливі слова Левка Лук’яненка про сімейне життя
Левко Григорович у своїх інтерв’ю жартував, що поки він «будував державу», Надія зводила дім, і зробила це краще за нього. Пані Надія визначає себе як надійний тил чоловіка.
—
### Військова служба онуків
Сини доньки Люби захищають Україну:
– Один вже повернувся з фронту після тривалої служби і проходить реабілітацію.
– Антон загинув, його знайшли завдяки експертизі ДНК, але поховання й досі не відбулося — родина чекає на це вже третій місяць.
– Ще один онук зараз служить помічником капелана і навчається у семінарії, періодично виїжджає на фронт.
—
### Враження від життя в селі під час війни
– Окупації села не було, хоча постійно відчувалися обстріли і загрози.
– Найважчою була зима з масованими атаками на енергетичну інфраструктуру: були перебої зі світлом та опаленням.
– Перший поверх будинку став єдиним місцем проживання, бо на другий підніматися було важко.
– Газ допоміг пережити холодні місяці.
—
### Спогади про Другу світову і радянський режим
Надія Лук’яненко народилася у 1943 році, під час війни. Хоч сама не пам’ятає події, знає їх із розповідей матері. Її родина пережила евакуацію у ліс від німців. Повоєнні роки супроводжувалися складною боротьбою з українським підпіллям, радянськими облавами і переслідуваннями.
Важливі моменти:
– Селище контролювали радянські війська, які проводили перевірки та обшуки.
– Родина з обережністю ставилася до розмов у присутності дітей, намагаючись їх оберігати від зайвої інформації.
– Ці часи дедалі більше віддаляються, проте історія повторюється — Україна нині бореться з агресією Росії.
—
### Війна 2014 року і її наслідки
Пані Надія не очікувала, що Росія почне повномасштабну війну після 2014 року. Вона сподівалася, що конфлікт залишиться локальним, але події розгорнулися масштабніше.
Враження та почуття:
– Україна зазнала величезних втрат, руйнувань та людських трагедій.
– Незважаючи на все, пані Надія зберігає віру у перемогу й стійкість українського народу.
—
### Пам’ять і вшанування Левка Лук’яненка
Вулиці, музеї та громадські заходи:
– У Києві існує вулиця Левка Лук’яненка, розташована поруч із вулицею Героїв полку “Азов”.
– У Чернігові діє музей Левка Лук’яненка, організований зусиллями місцевих активістів, а також вулиця, яка раніше носила ім’я радянського маршала Рокоссовського; зміна назви є символічною.
– Пані Надія часто відвідує подібні місця та зустрічі, де ділиться спогадами про життя і діяльність чоловіка.
Особливо важливі дати, що досі вшановує вона особисто:
– 7 липня — день пам’яті Левка Лук’яненка, коли вона замовляє панахиду і приймає в домі гостей, серед яких друзі, знайомі та побратими.
– 24 серпня — день народження Левка Лук’яненка, коли також готується прийом і святкування.
Останніми роками її запрошують на організовані інститути і бібліотеки зустрічі, де вшановують пам’ять про Героя.
—
Це багатогранна розповідь про непросте життя людини, яка не лише була одним із творців української Конституції, а й прожила пліч-о-пліч із визначною історичною постаттю, розділяла його турботи й радощі, і зіткнулася із гіркими втратами у власній родині. Шлях Левка Лук’яненка — це історія боротьби й відданості справі незалежності України.
