Небезпека над головами: Як легкі літаки стали зброєю у війні в М’янмі
Тонкий гул, що лунає високо у небі — першою ознакою загрози жителі центрального М’янми. Одномісний моторизований параплан, практично непомітний на фоні блакитного неба, безшумно зависає, вимикає двигун і тихо спускається вниз.
Досягнувши кількох тисяч футів, пілот скидає бомби, які вибухають серед мирного населення з катастрофічними наслідками.
Війна на небі: мотори як інструмент смерті
Від останніх років воєнний конфлікт у М’янмі перетворив легкі літальні апарати на справжню зброю масового ураження. Парамотори та гірокоптери, які свого часу були засобом для відпочинку, стали повсякденною зброєю військових у центрі країни, допомагаючи режиму тримати контроль над територіями і пригнічувати антиурядові сили.
«У багатьох країнах парамотори викликають радість і захоплення, а у нас — страх і біг за життя», — розповідає Мо Гі, 27-річний партизан із регіону Сагайнг, який протистоїть хунті з 2022 року.
Історія конфлікту: як усе почалося
Після перевороту 2021 року, коли військові узяли владу силою, країна загрузла в кровопролитті. Демократично обране правління було повалене, а мирні акції протесту жорстоко розгромлені. Багато демонстрантів втекли до сільської місцевості, де об’єдналися з етнічними повстанцями, що десятиліттями боролися з військовою владою.
Наслідки криваві: понад 100 тисяч загиблих, 3,7 мільйона внутрішньо переміщених осіб та майже 12 мільйонів людей, які у 2025 році зіткнуться з гострою нестачею продовольства.
Щоб зламати опір повстанців, військові почали регулярні авіаудари по цивільних, спочатку з використанням винищувачів і вертольотів, а потім — дронів. У минулому році вони додали до свого арсеналу парамоторні літальні апарати та гірокоптери, які вже застосовували понад 1 600 разів за останні 20 місяців.
Переваги легких літальних апаратів у війні
Ці повітряні машини мають кілька вагомих переваг:
- Низька вартість — дешевші за військові дрони та винищувачі;
- Малошумність — літаки ледве чути, тому вони застають жертв зненацька;
- Висока маневреність — можуть піднятися до 3 тисяч метрів без додаткового кисню, створюючи складну ціль для ПЗРК;
- Мінімальні вимоги до зльоту — кількох сотень метрів літаючому апарату достатньо для підйому або посадки.
З огляду на ці особливості, армія М’янми отримала нову тактичну зброю, яка змінює хід боїв на низинних рівнинах центральної країни.
Трагічний випадок у Сагайнг: параплан проти мирних людей
Жорстокий напад трапився у жовтні 2025 року під час святкування буддійського фестивалю світла у районі Чаунг У. Моторизований параплан скинув бомби, забравши життя десятків мирних жителів і поранивши щонайменше 40.
Очевидці зізнаються, що не почули наближення параплана через гул святкових заходів та не встигли сховатися.
«Ніколи не очікували, що на нас нападуть за допомогою парамотора», — розповідає Мей Зін У, 23-річна жінка, яка втратила чоловіка і ногу внаслідок вибуху. — «Лише почувши потім звук двигуна, зрозуміла, що ми постраждали від атаки з повітря».
За півгодини літальний апарат повернувся, впавши із двома бомбами на рятувальників, що допомагали постраждалим.
Навіть її однорічний син постраждав — уламок пробив груди, але врятував маленький золотий кулон на його шиї.
Стратегія масових атак із повітря
Урядовці пояснюють свої жертви серед цивільних тим, що всі, хто підтримує антиурядові загони, для них є ворогами. Парамотори і гірокоптери найбільш ефективні на рівнинній місцевості з помірною турбулентністю, що характерно для центральних областей М’янми — Сагайнгу та Мандалаю.
Останнім часом такі повітряні атаки змушують повстанців відступати, відкриваючи шлях до просування військ режиму.
Тактика передових ударів
- Військові пересувають наземні колони, застосовуючи передові бомбардування з повітря;
- Після обстрілу парамотором або гірокоптером вони просувають наземні сили, захоплюючи території;
- Цей метод ефективно нейтралізує перевагу повстанців у центральних низовинах.
Розвиток гірокоптерів: від парапланів до складних машин
Починаючи з минулого року, легкі літаки стали більш досконалими. Найпростіший вигляд — параплан з мотором і пропелером, який використовували під час атаки на фестиваль. Останній зазвичай несе дві бомби і здатен проїхати до 200 кілометрів на одному баку пального.
Приблизно у цей же час режим почав застосовувати небесно-блакитні гірокоптери на три місця, обладнані каркасом для восьми 120-мм мінометних снарядів. З дальністю польоту до 800 кілометрів, вони несуть більшу вогневу міць.
Пілоти — переважно колишні парашутисти, яким не доводиться довго вчитися керувати такими апаратами. Взльот і посадка потребують мінімальної площі — розмір футбольного поля цілком достатній.
Відсутність прицільної системи: невідома загроза
Жоден із цих літаків не оснащений прицільними системами. Пілоти просто скидають бомби на натовпи та скупчення людей — хаотично і без розбору.
Місцеві жителі описують атаку як випадкову і страшну гру долі:
- «Все, що нам залишається, — молитися, щоб не поцілило» — фермерка Ф’ю Ф’ю Він;
- Партизани кажуть, що у них немає зброї для збиття таких літаків;
- Інколи гірокоптери самі розбиваються, але екіпажі, як правило, уникають поранень.
Життя під постійною загрозою
Місцеві мешканці спостерігали, як 7 вересня три гірокоптери раптово з’явилися над селом Йе-У і скинули бомби на автомайстерню, вбивши сімох цивільних і поранивши п’ятьох.
Після їхнього відльоту знову прилетів вертоліт з додатковими бомбами.
Зі стрімким зростанням кількості гірокоптерів над регіоном прийшли й нові страхи, які щодня додаються до інших проблем — зокрема зростання вартості життя.
«Якщо я народжусь вдруге, то тільки молюся не бути в М’янмі», — говорить один із свідків.
