Президент США Дональд Трамп та його адміністрація розпочали конфлікт з Іраном, не маючи чіткого стратегічного плану та не передбачивши ключових наслідків цієї війни. Таку оцінку надає оглядач The New York Times Джамеля Буї, повідомляє „Главком“.
В американській адміністрації не врахували низку важливих факторів, зокрема:
- несподівані удари Ірану по судноплавних маршрутах і спроби блокування Ормузької протоки;
- енергетичну кризу і можливі порушення в глобальній економіці;
- відмову європейських союзників підтримати військову кампанію США;
- вимоги країн Перської затоки щодо тривалих гарантій безпеки.
За словами Джамелі Буї, Білий дім розраховував на символічний опір з боку Тегерана і швидке падіння існуючого режиму з подальшим встановленням проамериканської влади. Проте реальність виявилась значно складнішою: конфлікт затягнувся, а Трамп так і не зміг чітко окреслити цілі війни або конкретні терміни її завершення.
Сам президент визнав наявність невизначеності щодо розвитку подій, зазначивши у програмі Fox News, що «відчуватиме це кістками». Автор огляду відзначає, що Трамп діє за принципом поступової ескалації: у відповідь на провал одного підходу він переходить до наступного, посилюючи ставки.
У результаті США значно наблизилися до розгортання ширшої наземної операції: на Близький Схід перекидають тисячі морських піхотинців і десантників 82-ї повітряно-десантної дивізії. Водночас Конгрес країни не санкціонував війну офіційно і не виділив фінансування на наземні операції, підкреслює Буї.
Видання відзначає подвійність позиції Трампа, який одночасно висловлює можливість укладення угоди з Іраном і загрожує ударами по цивільних об’єктах інфраструктури. Зокрема, президент повідомив: «Вони збираються укласти угоду» щодо іранського керівництва, однак при цьому не виключив знищення енергетичних об’єктів країни.
Ключова проблема, на думку оглядача, полягає в тому, що Трамп і його команда не враховують волю та здатність до самостійних дій у своїх суперників.
Автор характеризує президента як «нарциса», зауважуючи, що стиль мислення його адміністрації базується на сприйнятті себе головним актором на політичній арені, а інших учасників — як периферійних. Такий підхід призводить до регулярної неготовності Вашингтона до реакції з боку інших суб’єктів, як у зовнішній політиці, так і всередині країни.
У підсумку ця сліпота відкриває можливості для політичних опонентів Трампа, зокрема демократів, які можуть скористатися ситуацією для посилення власної ініціативи.
Трамп не зміг чітко окреслити цілі конфлікту в Ірані та не встановив термінів його завершення.
Колаж: glavcom.ua
