Російський президент Володимир Путін відкинув пропозиції про припинення війни без надання політичних поступок, повідомляє The New York Times. Згідно з виданням, Кремль вперто дотримується власної стратегії, незважаючи на те, що Москва досі не досягла заявлених цілей.
Журналісти відзначають, що Путін вже п’ятий рік намагається примусити Україну до капітуляції силовим шляхом, тоді як Дональд Трамп після кількох тижнів бойових дій проти Ірану обрав курс на припинення вогню та початок переговорів. Незважаючи на різницю в масштабах і специфіці конфліктів, обидва випадки демонструють обмежену ефективність військової сили як засобу досягнення політичних цілей.
За даними NYT з посиланням на джерела, близькі до Кремля, російський президент розглядає війну як ключовий механізм тиску на Україну та Захід. Співрозмовники видання повідомляють, що Путін вважає припинення бойових дій без попередніх поступок позбавленням важелів впливу.
У минулому році адміністрація Трампа нібито пропонувала Москві послаблення санкцій і економічну співпрацю в обмін на припинення вогню. Однак Кремль відхилив цю пропозицію, висунувши вимоги, які країна називає усуненням «першопричин війни». Серед них – відмова України від вступу до НАТО та виконання інших територіальних і політичних вимог Росії.
Водночас у Сполучених Штатах частина експертів вважає, що Трамп надто швидко відмовився від військового тиску на Іран. Зокрема, колишній генерал Джек Кін заявив, що Вашингтон втратив важелі впливу, погодившись на припинення бойових дій. За словами Кіна:
– «Ми дійсно втратили наш важіль впливу, коли припинили операцію».
– «Я віддаю перевагу вести переговори, поки війна триває, адже саме тоді ми маємо перевагу».
– «Чи не так діє Путін?»
Натомість інші аналітики підкреслюють, що, на відміну від російського лідера, Трамп має більше можливостей для гнучкої зміни стратегії. Колишній спеціальний представник США з питань Ірану Роберт Меллі зауважує, що цілі американського президента змінювалися кілька разів, через що йому простіше декларувати досягнення результатів.
У матеріалі відзначається, що за роки війни Росія зазнала значних людських та економічних втрат. За оцінками The New York Times, загальна кількість загиблих російських військових сягає від 350 до 450 тисяч осіб, а економіка країни відчуває дедалі більший тиск через санкції та обмеження.
Незважаючи на це, Володимир Путін продовжує демонструвати готовність продовжувати бойові дії. Наприкінці червня він заявив, що удари України по території Росії не вплинуть на його плани. Зокрема, президент РФ висловився так:
– «З огляду на катастрофічний дефіцит особового складу Збройні сили України, очевидно, вважають, що це може стати їхнім порятунком».
– «Однак порятунок київського режиму не входить до наших планів».
На думку авторів The New York Times, війна Росії проти України та конфлікт довкола Ірану демонструють, що навіть потужні держави не можуть легко домагатися політичних цілей виключно шляхом військового примусу.
Водночас, у порівнянні з послідовним і жорстким підходом Путіна, Дональд Трамп відзначається багаторазовими змінами позиції. Зокрема, він коливався між закликами знищити іранські ракети й заявами про те, що було б «трохи несправедливо» позбавляти Іран балістичних ракет, якщо інші країни їх мають.
Ця різниця в стратегіях, за версією NYT, стала однією з ключових ознак відмінності між двома лідерами, які наразі опинилися у складній політичній ситуації та не змогли виконати поставлених завдань.
Раніше президент України Володимир Зеленський повідомив, що удари по російській паливній інфраструктурі вже дали помітний результат. За його словами, країна, яка десятиліттями заробляла на експорті нафти та пального, тепер змушена шукати можливості для імпорту енергоресурсів.
Крім того, Володимир Путін підтримав ідею створення мережі невеликих нафтопереробних заводів на території Росії для збільшення постачань пального на внутрішній ринок.
