Війна в Україні не принесла Володимиру Путіну омріяну перемогу, натомість призвела до дестабілізації економіки Росії та завдала серйозних ударів по її внутрішньому устрою.
Авторитарна система управління, сформована Путіним навколо власної особи, наразі перебуває у небезпечній рівновазі, яка фактично є пасткою як для самого лідера, так і для всього російського суспільства. Про це свідчить аналіз, опублікований «Главкомом» з посиланням на The New York Times.
Попри зовнішній вигляд стабільності та повного контролю, характеристика режиму виглядає такою:
- Економіка утримується від колапсу, незважаючи на значні виклики.
- Армія стабільно поповнюється завдяки високим фінансовим винагородам, зокрема найманцями.
- Росія не перебуває у повній ізоляції на міжнародній арені, продовжуючи торгівлю з великою кількістю країн.
- Хоча рівень життя населення суттєво погіршився, інтернет контролюється жорстко, а також немає відкритих антивоєнних рухів чи опозиційних угруповань.
Однак здатність підтримувати затяжний конфлікт не є ознакою перемоги. Становище на фронті свідчить про те, що російські війська рухаються надто повільно, а у Путіна фактично відсутні реальні механізми для перелому ситуації:
- Загальна мобілізація може викликати сильні протестні настрої всередині країни.
- Застосування ядерної зброї загрожує жорсткою військовою реакцією з боку Заходу або розривом стратегічних відносин із ключовим партнером — Китаєм.
Припинити воєнні дії лідер РФ також не має змоги. Фіксація лінії фронту означатиме для Росії лише незначні територіальні здобутки на півдні України. Для росіян, які втратили близьких на війні, це стане очевидним свідченням безглуздості конфлікту. Цей факт вдарить по самолюбству диктатора та послабить його політичні позиції.
Отже, Путін опинився у безвихідній ситуації, і ця пастка зачіпає не лише його самого, а й потенційних наступників. Адже будь-який керівник у стилістиці путінізму буде змушений продовжувати це тривале протистояння, щоб не допустити інтеграції мілітаризованої України до західних безпекових структур.
Поки Путін шукає варіанти виходу з войовничої пастки, звичайні росіяни залишаються заручниками режиму. Поточне несприйняття громадянами ситуації викликане не прагненням докорінних змін, а глибоким розчаруванням через усвідомлення безкінечності путінізму.
Основні фактори, що стримують політичний і психологічний опір, такі:
- Велика частка населення безпосередньо або опосередковано задіяна в державній системі.
- Відсутність реального впливу на прийняття рішень.
Революційні зміни неможливі без віри у краще майбутнє — прикладом цьому слугували події в Східній Європі у 1989 році. Однак Путін навмисно сформував у російського суспільства максимально низькі очікування, перетворивши колишні обіцянки процвітання на апатичне прийняття диктатури і постійного стану війни.
Такий стан речей не може тривати вічно. Лідер, який колись обіцяв стабільність після розпаду СРСР, виявився неспроможним зберегти баланс: економіка Росії підірвана, війна перейшла й на територію держави. Єдиний шлях до формування компетентного уряду в РФ — це ліквідація путінізму. Однак тривале існування нинішнього нелегітимного режиму означає, що майбутнє протистояння за владу після відходу Путіна, найімовірніше, буде жорстокішим та руйнівнішим, що в підсумку цілком зруйнує ту стабільність, яку він намагався утримувати понад 25 років.
Як відомо, президент України Володимир Зеленський підтвердив готовність розпочати прямі переговори з Володимиром Путіним у разі, якщо це сприятиме прискоренню завершення війни.
За словами Зеленського, Україна досі очікує прибуття офіційної переговорної делегації зі Сполучених Штатів, хоча цей процес затягується довше, ніж хотілося б.
Варто також зазначити, що посилення російських ракетних ударів по Києву може бути пов’язане не лише з військовою ситуацією на фронті, а й із спробою Кремля приховати власні проблеми і зміцнити свої позиції напередодні потенційних переговорів.
Європейські чиновники, які спілкувалися на умовах анонімності, розглядають цю нову хвилю ескалації як сигнал внутрішніх труднощів Росії, що може впливати на подальший розвиток подій.
