Повідомлення

Акумулятор у руках та пігулки на сніданок: як українка живе з механічним серцем

П'ятниця, 10 березня 2017 11:08 Автор:

У селищі Сонячне, що розташоване під Кропивницьким,  із родиною живе жінка, яка кілька місяців тому стала відомою на всю країну. Тридцятирічній Людмилі Філяренко у жовтні 2016 у груди імплантували механічне серце. Вона стала другою і поки що останньою людиною в Україні, якій провели таку операцію.

Про те, як це — жити з механічним імплантатом, Людмила розповіла  
— Вам чай чи каву? — з порогу питається Людмила. Вона зустрічає нас у домашньому халаті з ведмедиками та у капцях. Почувши у відповідь «чай», перебирається на кухню, де вправними рухами дістає дві чашки. Ллється окріп.
— А ви хіба з нами не почаюєте? — питаю я.
— Ні. Я вже на сьогодні добову норму соку зранку випила, чай не хочу,

Людмила сідає за стіл та ставить на коліна сумку. Її вона мусить постійно носити на плечі.

Збоку виглядає так, наче у ній коштовності, саме тому жінка не випускає торбинку з рук. Але там інша цінність — акумулятори, які живлять сьогодні її серце.

Необережність, яка обернулася бідою

П’ять років тому Людмила захворіла на грип. Жінка каже, що долікуватися повністю чи то не змогла, чи то не встигла, чи то самі лікарі не догледіли. Не до того було: то з чоловіком розходилася і сходилася, то роботою у магазині зайнята була, ще і дитина маленька… Як наслідок — почалися ускладнення. Згодом лікарі поставили діагноз — міокардит (запальне захворювання серцевого м’язу інфекційної, інфекційно-алергічної або інфекційно-токсичної природи, у більшості випадків пов’язане з імунними зсувами, — авт.ред.).
— Міокардит мені ставили два роки, — згадує Людмила. — А паралельно я постійно потрапляла до лікарні. Банальна ангіна перетворювалася на запалення легень. Коли стало геть худо, тоді вже почали шукати лікарів, лікарні… — жінка запахує халат щільніше.

Місцеві лікарі порадили Людмилі звернутися до Інституту серця. Так вона і потрапила до Києва, де Гаврило Ковтун (заступник директора Інституту серця, — авт.ред.) встановив їй діагноз дилатаційна кардіоміопатія (захворювання міокарду з вираженим порушенням насосної функції серця та дилатацією (розширенням) обох шлуночків, — авт.ред.).

— М’язи серця збільшуються, але слабнуть. І вони не скорочуються, — простими словами Людмила намагається пояснити, що ж було не так з її серцем. — Загалом робота серця яка? Перекачувати рідину. А воно не ганяє. От якщо у здорової людини там 75% фракція викиду, то у мене перед операцією було 8%. І стан був відповідний.

Відтак, за словами Людмили, директор Інституту серця Борис Тодуров не став зволікати та запропонував зробити імплантацію механічного серця. Сьогодні жінка підозрює: лікарі боялися, що вона довше не протягне. Навіть операцію зробили на день раніше, ніж планували спочатку.

— На всіх етапах мене особисто консультував Борис Михайлович (Тодуров, — авт.ред.). І мені все зробили абсолютно безкоштовно. І за це я неабияк вдячна, бо ж таких грошей (близько 118 тисяч євро, — авт.ред.) у мене не було.

За даними офіційного видання МОЗ, серцево-судинні захворювання є основною причиною смертності та інвалідності населення у більшості країн світу. Очікується, що до 2030 р. понад 23 млн осіб помре від цих недуг, і вони утримають першість серед причин смерті населення планети. Однак якщо у розвинених країнах світу кількість смертей від ССЗ знижується, то в інших — стрімко зростає. Україна — серед останніх.

Живляча торба

— Пропонуємо поставити вам механічне серце. Це механізм, який врятує вам життя на даному етапі.
— Звісно, я погоджуюся!

Приблизно так виглядала розмова Людмили і Бориса Тодурова у лікарні. Жінка каже, що відмовлятися від такої пропозиції було б нерозумно. На той час вона вже навіть не могла встати з ліжка. Зайвих питань Людмила не ставила. Пояснює: довірилася досвіду і вмінням лікаря.

— Мені об’яснили, що це за механізм. Одразу сказали, що це як насос. Приєднується до серця така турбинка, яка буде ганяти кров. Як і будь-який насос вона працює від чогось. Ось — від акумулятора, — Людмила демонструє торбинку та починає розповідати, що ховається усередині. — Не сильно розбираюся, але щось тягаю з собою і дивлюся, скільки заряду лишилося.

 Торбинка сама розміром десь 25 на 10 сантиметрів. Трохи важка. У сумці знаходиться основний комп’ютер, куди записуються всі дані про самопочуття Людмили. Вона має такий самий запасний на випадок, якщо цей перегріється, перемерзне… Поруч із ним — дві батареї. Одна основна, інша — запасна. Заряду в одній вистачає на чотири години. Коли закінчується час на основній батареї, то комп’ютер «переходить» на запасну. При цьому, як зауважує Людмила, з сумки будуть постійно доноситися звуки, мовляв, «Закінчився час на першій батареї». Вдома вона тримає ще два запасних акумулятори.

 
— Це мені ще пощастило, — перериває «екскурсію» торбою Людмила і сміється. — Я як залізла в Інтернет подивитися, які є ще, то зраділа, що у мене така. Найперший акумулятор взагалі був стаціонарний. Є ще чемодани…
Зрештою, жінка зізнається, що і з такою сумкою незручно. Доводиться звикати. Але тут же додає, ніби виправляючи саму себе: «Якщо вибір «або», «або», то, мені здається, немає такого вибору».
Як зазначають в офіційних джерелах МОЗ, за останні п’ять років, при збільшенні в цілому поширеності хвороб серед дорослого населення, у структурі захворюваності відмічено зростання хвороб системи кровообігу (з 37% у 2009 р. до 38% у 2013 р.). Поширеність більшості серцево-судинних захворювань має тенденцію до зростання в Україні.
Жити в «ув’язненні»
— Так-так, купи щось смачненьке. І миючий засіб. Інше все ніби є ще… — просить Людмила сестру Світлану.
Наразі та збирається до крамниці. Володарка ж механічного серця сама за покупками не ходить. По-перше, каже, важке підіймати не можна, по-друге, слизька дорога, по-третє — лячно виходити одній. Крім того, термометр за вікном фіксує температуру у мінус 10. Відтак, Людмила навідріз відмовляється показувати носа на вулицю.
— Мене ще у лікарні попередили, що коли 10 і більше градусів морозу, виходити не можна. Комп’ютер може перемерзнути, — суворо каже Людмила.
Не захотіла вона прогулятися і при мінус 6 цього ж дня. Лишень віджартувалася та зауважила, що ризики тут недоречні.
Загалом після повернення з лікарні Людмила на вулицю майже не виходить. Вдома ж із нею постійно хтось перебуває. Але жінка переконує: у побуті майже нічого не змінилося. Вона так само може готувати їсти, прибирати. Але тепер частіше замість активної праці береться до вишивання. Більшість робіт — ікони.
 
Переглянуто 352 разів Остання зміна П'ятниця, 10 березня 2017 11:26
Оцініть матеріал
(0 Голосів)

Додати коментар


Захисний код
Оновити


Сьогодні Неділя, 26 Травня 2019

Форма авторизації

Экономное отопление для дома

Проектування, монтаж, підключення та сервісне обслуговування СЕС у Кіровоградській області