73-річна німкеня Урсула Ваґнер зазнала непоправної втрати — її єдина донька Савіта загинула на фронті в ході війни Росії проти України. У матеріалі, підготовленому DW та опублікованому на сайті «Главком», жінка поділилася історією життя доньки та її участі у бойових діях на Донбасі.
Савіті Ваґнер було 36 років. Вона загинула 31 січня 2024 року під час російського обстрілу, рятуючи поранених товаришів по службі. Медикиня з позивним Snake («Змія») служила у добровольчому батальйоні «Карпатська Січ». Протягом служби на передовій вона врятувала багато військовослужбовців.
Мати згадує Савіту як дуже добру та чуйне дитя:
– «Вона була лагідною дівчиною, завжди готовою допомагати іншим», — розповідає Урсула Ваґнер.
Донька не розкривала мамі справжніх умов служби. Вона стверджувала, що працює в медпункті приблизно за 50 кілометрів від фронту та навіть надсилала відео з медичним пунктом, де було чути спів птахів. Насправді ж медикиня жила у невеликому окопі, розміром близько два на два метри, на Донбасі.
У своєму блозі Савіта описувала фронтове життя з усіма труднощами:
– постійні комарі влітку;
– вологі речі;
– одяг, забруднений кров’ю поранених.
За її словами, підтримувала психічний стан кішка на ім’я Сімка.
Урсула Ваґнер зізнається, що до смерті доньки не усвідомлювала, якою саме була її роль у армії:
– «До її загибелі я не знала, чим саме вона займалась. Я не здогадувалась, що вона була бойовою медикинею», — каже мати.
Після отримання звістки про загибель доньки жінці знадобилось майже пів року, щоб усвідомити втрату:
– «Я була на похороні і розумію, що вона більше не живе. Але усвідомлення того, що вона не повернеться, прийшло лише з часом», — ділиться Урсула.
До 2022 року Савіта Ваґнер жодного разу не була в Україні і не мала тут знайомих. З початком повномасштабного вторгнення Росії вона спершу доставляла гуманітарну допомогу до Львова, а пізніше відвідала звільнену від окупантів Бучу разом із іноземними журналістами. Пережите там змусило її прийняти рішення вступити до Збройних Сил України.
За три тижні до загибелі мати відвідала доньку в Києві. Тоді Савіта сказала їй:
– «Мамо, я захищаю свободу Європи».
Особисті речі медикині — фронтова куртка, черевики з сухою землею Донбасу та інші предмети — родина передала до музею історії в Бонні.
Після трагедії Урсула Ваґнер і чоловік Савіти мають право на державну компенсацію від України, розміром близько 15 мільйонів гривень (приблизно 300 тисяч євро). Мати планує використати ці кошти для створення благодійного фонду імені доньки, який займатиметься підтримкою медичних, культурних і спортивних проєктів в Україні.
Водночас вона повідомляє про затримки в отриманні компенсації через бюрократичні процедури.
Незважаючи на це, родина загиблої медикині підкреслює важливість подальшої підтримки України з боку західних країн.
– «Захід має усвідомити, що має справу з імперіалістом, а не з партнером, якого можна вмовити укласти вигідну фінансову угоду», — зазначає Урсула Ваґнер.
Невдовзі в Німеччині планують видати щоденник Савіти Ваґнер німецькою мовою, а також у перекладі українською. Її мати та чоловік переконані, що ця історія повинна стати відомою, щоб допомогти європейцям глибше усвідомити жорстокість війни Росії проти України.
Нагадаємо, що раніше на війні загинув Роман Ткачук — голова Інституту громадянського суспільства. Також 5 лютого, внаслідок влучання ворожого безпілотника «Ланцет» на трасі «Слов’янськ – Харків», загинув журналіст і офіцер Десантно-штурмових військ Сергій Фісун.
