Коли президент США вдається до публічної лайки та погроз військовими злочинами заради досягнення власних цілей, зрозуміти за цим конкретну стратегію – завдання майже героїчне. Втім, можна розпізнати контур спотвореної доктрини «ескалюй, щоб деескалювати». Ідея цієї концепції полягає в тому, щоб, загрожуючи крайніми заходами, примусити опонента відступити. Проблема в тому, що Дональд Трамп, очевидно, не з’ясував, наскільки ця стратегія дієва та що саме потрібно для її успішної реалізації. В даному випадку його «стратегія» веде його до самого краю прірви, як зазначає агенція Bloomberg.
Насправді ця тактика надзвичайно рідко дає бажані результати – ні в реальних бойових операціях, ні в умовах військових навчань. Причина в тому, що деескалація під тиском потребує одночасно двох ключових складових:
1. Довіри або хоча б віри у реальність загроз.
2. Готовності публічно визнати поразку, капітулювати.
Зазвичай ризики контрудару здаються більш прийнятними, ніж моральне приниження.
Ніщо відомо про режим Ісламської Республіки Іран не свідчить про те, що він стане винятком із цього правила. Навпаки, погрози Трампа «розбомбити Іран у кам’яний вік» з дедлайнами, що постійно зсуваються, лише посилюють давнє переконання Тегерана: США не заслуговують на довіру, а Трамп – надто непередбачуваний, щоб серйозно сприймати його заяви.
## Операція «Епічна помилка»
Тепер Трамп змушений шукати вихід зі ситуації, яку Bloomberg пропонує називати операцією «Епічна помилка». Війна несе нерозривний ризик непередбачуваних негативних наслідків, жертвами яких стають не лише безпосередні учасники конфлікту, а й уся глобальна економіка.
Рішення Ірану закрити Ормузьку протоку та атакувати союзників США в Перській затоці було очікуваним, хоч і небажаним наслідком повітряної кампанії США та Ізраїлю. На жаль, Трамп і його міністр оборони Патрік Шанахан не підготувалися належним чином до такого розвитку подій.
Президент може називати європейських союзників «боягузами» за відмову застосувати силу, щоб відновити рух в протоці, але це марно. Військово-морський флот США діє з обережністю у питаннях застосування військової сили для забезпечення безпеки у такій стратегічно важливій та вузькій протоці.
Подібним чином, заяви Трампа про те, що Корпус вартових ісламської революції (КВІР) «розгромлено, знищено, стерто з лиця землі», не заважають КВІР запускати ракети та застосовувати системи ППО, які, за словами президента, нібито відсутні у іранців.
Ці удари спрямовані на ключову інфраструктуру країн Перської затоки, американські бази, радарні комплекси та бойову авіацію. Успішне звільнення збитого над територією Ірану пілота стало можливим лише завдяки професіоналізму американського спецназу, котрий провів складну двохденну операцію, уникнувши кризи з заручниками.
## Військові злочини
Трамп продовжує нарощувати сухопутні сили та погрожує знищити цивільну інфраструктуру Ірану, зокрема електропостачання та водопостачання, якщо режим відмовиться припинити вогонь і відкривати Ормузьку протоку.
Ні один чинний чи колишній військовий, за даними Bloomberg, не зміг конкретно пояснити, що зможуть зробити ці підсилені підрозділи у реальних бойових умовах, окрім можливо короткочасного захоплення якогось острова або невеликої ділянки землі, ставши мішенню для іранських безпілотників і ракет.
– Знищення цивільної інфраструктури (електростанцій, водопостачання) за міжнародним гуманітарним правом кваліфікується як воєнний злочин, якщо воно спрямоване проти мирного населення.
– Такі удари неминуче викличуть спротив у вигляді атак на енергетичні об’єкти та опріснювальні установки в регіоні.
– Відповідальність за військові злочини лягає на США, які нібито прагнули звільнити населення Ірану.
Для чого все це?
## Дипломатичний вихід
Конфлікт ще залишається врегульованим. Британський військовий експерт Лоуренс Фрідман у своєму недавньому дописі підкреслив, що це не територіальна війна, отже вона більше піддається дипломатичному вирішенню.
Іран отримав важелі впливу на міжнародне судноплавство, які ігнорувати неможливо. Водночас він перебуває у складному економічному становищі та фактично ізольований. Найімовірнішим підсумком має стати міжнародний переговорний процес, суть якого можна охарактеризувати як фактичний «хабар» за повторне відкриття протоки.
– Ймовірно, посередництво регіональних держав уже зрушило з місця спроби укласти таку угоду.
– Загроза ескалації, яку озвучує Трамп, ускладнює переговори.
– Відмова Тегерана – майже неминуча, оскільки будь-яка згода виглядатиме як капітуляція під тиском.
Реальність така: для США та міжнародної спільноти, окрім Ізраїлю, цей конфлікт вже не пов’язаний із початковими підставами, а стосується ексклюзивно Ормузької протоки. Вирішення проблеми вимагатиме участі союзників лише після припинення вогню. Ці країни, попри образи Трампа, готові долучитися, але лише після політичної домовленості.
## Казино Трампа
Президент наразі опинився в ситуації азартного гравця, який може або закріпити вже понесені втрати, або ризикнути ще більше, сподіваючись зірвати джекпот. Для Трампа таким «джекпотом» була б зміна режиму в Ірані або капітуляція Тегерана на вигідних для нього умовах.
Однак, це війна, а не азартні ігри чи нерухомість, і її наслідки мають вагоме значення. Трамп потенційно може завдати шкоди, що не піддається підрахунку.
– Майбутнє лишається непередбачуваним.
– Іран може отримати більш раціональне керівництво внаслідок хаосу, спричиненого подіями, багато з яких стали результатом помилок Тегерана.
– КВІР оголосить себе переможцем, виходячи з факту виживання.
– Водночас іранський режим вийде з конфлікту ослабленим, а Трамп – послабленим як на внутрішній, так і на міжнародній арені.
– Від цього і походить його агресивна риторика.
Помилки у війні мають серйозні наслідки.
Початок війни з Іраном і перекриття Ормузької протоки призвели до світового зростання цін на паливо, зокрема в США. На тлі конфлікту рейтинг Трампа обвалився до історичних мінімумів. За даними Reuters, зростання вартості пального завдає удару по авіаперевізникам США.
28 лютого ізраїльські війська завдали низку ударів по Ірану, а також по об’єктах угруповання «Хезболла» в Лівані. Відповіддю Ірану стали «десятки» балістичних ракет по Ізраїлю та авіабазі США в Бахрейні. ЗМІ повідомляють про численні вибухи в ОАЕ, Кувейті та Катарі, де розміщені американські бази.
Колишній міністр закордонних справ України Павло Клімкін зазначив, що бойові дії США та Ізраїлю проти Ірану вплинуть на постачання зброї для України, оскільки Штати будуть змушені поповнювати запаси після атак. У свою чергу прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан заявив, що конфлікт на Близькому Сході «подвоює значення» нафтопроводу «Дружба», закликаючи Україну відновити поставки нафти до Угорщини.
Голова Об’єднаного комітету начальників штабів США генерал Марк Міллі заявив, що війна з Іраном не буде «операцією на одну ніч», і американські сили слід очікувати значних втрат. Збройні сили Кувейту помилково збили три винищувачі F-15 над своєю територією. Емірати та Катар звернулися до союзників із проханням допомогти переконати Трампа скоротити тривалість операції у зв’язку з обмеженістю запасів ракет для систем ППО.
Водночас Пентагон і принаймні одна країна Перської затоки ведуть переговори про закупівлю українських систем перехоплення для відбиття іранських безпілотників. Президент України Володимир Зеленський повідомив, що отримав від США запит про допомогу у захисті від безпілотних літальних апаратів у регіоні. 9 березня Україна відправить першу групу фахівців для навчання сил оборони країн Перської затоки боротьбі з ударними безпілотниками.
Проте Трамп у принизливій манері заявив, що Штатам не потрібна допомога України: «Остання людина, від якої нам потрібна допомога – Зеленський». Це не перша подібна заява президента США, яку Зеленський охарактеризував як «риторику».
5 березня представник генерального штабу французької армії повідомив, що Франція дозволила американським небойовим літакам використовувати авіабазу в країні за умови, що ці літаки не братимуть участі в операціях в Ірані, а лише забезпечуватимуть захист регіональних партнерів.
Також стало відомо, що США та Ізраїль розглядають можливість відправки спецпідрозділів для контролю над запасами високозбагаченого урану в Ірані у більш пізній фазі конфлікту. Саудівська Аравія, підтримуючи дипломатичне врегулювання, попередила Тегеран, що продовження атак на королівство та його енергетичний сектор може змусити Ер-Ріяд вжити заходів у відповідь.
8 березня іранська столиця прокинулася у техногенній катастрофі: містом падав дощ, насичений нафтою, який вкрив вулиці, автомобілі та вікна будівель темною плівкою. Нафта проникла у міську каналізаційну систему Тегерана.
Всесвітня організація охорони здоров’я готується до можливої ядерної катастрофи у разі подальшого загострення війни між Іраном і США.
За даними The New York Times, Дональд Трамп розпочав війну без чіткої стратегії, яку він не пояснив ані американському народові, ані світовій спільноті. Майже через три тижні після початку конфлікту у Трампа відсутній докладний план щодо повалення іранського режиму, що було однією з його заявлених цілей. Навіть якщо мета полягає в захопленні ядерних матеріалів, переконливих методів для її досягнення запропоновано не було. Крім того, він не врахував передбачуваних наслідків війни на Близькому Сході – порушення постачання нафти, що спричиняють стрибок світових цін та шкодять економіці.
Водночас The Guardian наголошує: війну в Ірані можна було уникнути. Тегеран у Женеві пропонував вагомі поступки. Зокрема, радник британського прем’єр-міністра з питань нацбезпеки Джонатан Пауелл, присутній на заключних переговорах США та Ірану, переконаний, що пропозиція Тегерана щодо ядерної програми була достатньо серйозною, аби не розпочинати бойові дії.
Таким чином, події на Близькому Сході розгортаються в умовах гострої дипломатичної, економічної та військової напруги, що значною мірою визначає майбутнє регіону та глобальної політики.
