У контексті війни навколо Ірану існує три основні сценарії, які визначатимуть можливий розвиток подій і завершення конфлікту:
1. Сполучені Штати Америки разом із союзними країнами відступлять перед державою, яку визнано державою-терористом і яка завдала значної шкоди регіональній стабільності.
2. Сторони формально досягнуть домовленостей щодо повернення до довоєнних позицій, проте Іран зазнає суттєвих втрат у вигляді озброєння та ресурсів, що поставить його в досить складне становище.
3. США та їхні союзники розпочнуть наземну військову операцію в регіоні, що може призвести до тривалої, затяжної війни.
Для Російської Федерації найбільш вигідним є саме перший варіант подій або його модифікації. Очікується, що вже в березні РФ отримає “свіжий подих” у вигляді зростання доходів державного бюджету за рахунок підвищення цін на нафту. Так, “податкова ціна” на нафту у РФ у лютому становила приблизно 43-44 долари за барель, тоді як у березні вона може зрости до 55-60 доларів залежно від розвитку ситуації.
З одного боку, така ситуація негативна, адже у період з грудня по лютий РФ зазнала серйозних втрат через санкції, торговельний тиск з боку Індії та Китаю, а також зупинку діяльності тіньового флоту. Втім, березневий період передбачає паузу, яка дозволить Кремлю частково виправити бюджетне становище, що, звичайно, створює потенційні загрози. Проте лише вдалим березень не зможе кардинально врятувати фінанси Росії, і при реалізації другого чи третього сценаріїв стратегічні інтереси РФ можуть бути суттєво підірвані. Існує кілька ключових факторів, які пояснюють цю ситуацію.
### 1. Іран в оточенні недружніх держав
Оглядаючи географічну карту, видно, що Іран фактично «оповитий» недружніми країнами. Давнім джерелом напруження є суперечки із Іраком, які сягають часів правління Саддама Хусейна. Деякі з солдатів, які брали участь у кривавій ірано-іракській війні, досі живі та можуть впливати на баланс сил.
Країни Перської затоки — Кувейт, Саудівська Аравія, Об’єднані Арабські Емірати (ОАЕ) та Оман — потерпають від іранських військових ударів і, відповідно, підтримують позицію США та їхніх союзників. На північному кордоні Іран має сумнівні стосунки з Туреччиною, де активна присутність курдських сил, що прагнуть створення власної держави. Вони потенційно можуть стати союзниками США у разі початку наземної операції.
Азербайджан, хоч і стримано відреагував на атаку Ірану з використанням безпілотників (так званих “шахедів”), розпочав нарощування артилерії вздовж кордону. В Афганістані існує багаторічна напруга через рейди Талібану на іранські міста, пов’язані з викраденням продовольства. Цей конфлікт загострився після виходу США з Афганістану. В стосунках з Пакистаном Іран тримає нейтральну позицію, хоча періодично на кордоні виникають сутички.
Єдина країна, з якою у Ірану зберігаються стабільні відносини — це Туркменістан, через що РФ має можливість підтримувати Іран. Таким чином, навіть без участі Саудівської Аравії та ОАЕ, у Ірану достатньо супротивників для початку наземної операції.
### 2. Тактичні втрати у нафтовій сфері
Блокування Ормузької протоки та суттєве зростання вартості страховок в 10–15 разів призвели до підвищення світових цін на нафту. Ф’ючерси на Brent виросли з 80 до майже 90 доларів за барель. Трейдери сумніваються у швидкому завершенні конфлікту, що спричинило фундаментальні зміни в ринковій кон’юнктурі. На цьому тлі США дозволили Індії купувати російську нафту, використовуючи танкери, що застрягли у морі.
Слід відзначити різницю в цінах між нафтами марок Brent та Urals. Росія почала війну в Ірані з приблизно 30-доларовим дисконтом відносно світового рівня. Атаки Ірану на нафтову інфраструктуру ОАЕ відповідальні інтересам РФ, адже ціни марок Urals та Dubai є близькими, а нафта ОАЕ могла б легко замінити російську нафту на індійському ринку без значних витрат на переналаштування НПЗ.
Втім, перевагою поточної ситуації є те, що Іран не зможе надовго утримувати Ормузьку протоку заблокованою, враховуючи інтереси Китаю і власні ризики залишитися в умовах блокади.
У разі здійснення другого сценарію Іран, як експортер нафти, стикається з серйозними проблемами. Тривала блокада нафтового експорту, знищення озброєння та необхідність індустріального ремонту інфраструктури змушуватимуть країну пропонувати значні знижки на нафту, аби швидко покрити витрати оборонного бюджету та забезпечити продовольчу безпеку.
Цей початковий ціновий тактичний провал може обернутися для Ірану глибокою економічною кризою та затяжним періодом низьких цін на підсанкційну нафту в майбутньому. Очевидним головним вигодонабувачем початку війни виступає РФ, проте тимчасові економічні вигоди трансформуватимуться у стратегічні труднощі з часом, особливо після завершення американських операцій.
### 3. Стратегічні перспективи газового сектору
Потенціал зміни режиму в Ірані, зокрема через можливу наземну операцію, відкриває масштабний бізнес-проєкт у сфері видобутку та експорту природного газу. Іран володіє другими найбільшими світовими запасами природного газу, які оцінюються приблизно у 34 трильйони кубометрів. Більшими запасами володіє тільки Росія, але у складних кліматичних умовах.
Після змін у владі Іран матиме перспективу розвитку експорту газу за двома основними маршрутами:
– прокладання трубопроводу через Туреччину до Європи;
– довершення гілки газогону ТАПІ, що проходить через Пакистан, з виходом на індійський ринок.
Обидва ці напрями значно підривають російський газовий монополізм у Євразії й послаблюють роль РФ на континенті.
Аналізуючи три сценарії розвитку війни навколо Ірану, необхідно відзначити, що для України найбільш небезпечним є перший варіант, коли Сполучені Штати втрачають контроль над Близьким Сходом. Однак у світлі значної кількості ворогів Ірану, цей сценарій вважається малоймовірним.
Другий варіант тягне за собою тривалий період низьких цін на підсанкційну нафту у регіоні. Третій сценарій передбачає складний тактичний період із високими цінами на нафту через наземну операцію в Ірані, але у разі перемоги США економічні позиції РФ зазнають такого серйозного удару, що можливість підписання мирної угоди для України стане дуже сумнівною.
Який шлях оберуть Сполучені Штати — поки що залишається невідомим. Можна припустити, що команда чинної адміністрації не дозволить собі втратити вплив на Близькому Сході. Окрім того, виборчий процес у США значною мірою стримує початок масштабної наземної операції, хоча вона залишається ймовірною через бажання помститися Ірану з боку курдів, Саудівської Аравії та ОАЕ.
Зважаючи на це, висока ймовірність того, що США спробують досягти «дипломатичної перемоги», в рамках якої Іран, побитий політично і економічно, витратить тривалий час на те, щоб відновити сили та латати фінансові прогалини, використовуючи дешеву підсанкційну нафту.
