06 липня 2026 року, 01:23
У разі потенційного військового конфлікту з Російською Федерацією лише дві з шести дивізій сухопутних військ Польщі матимуть можливість негайно вступити у бойові дії. Це 16-та та 18-та механізовані дивізії, які розташовані на східних кордонах країни. Інші підрозділи наразі знаходяться в процесі формування або потребують від кількох тижнів до місяця для повної мобілізації особового складу та техніки, повідомляє видання Rzeczpospolita.
За класифікацією начальника Генерального штабу Збройних сил Польщі, генерала Вєслава Кукули, боєздатні східні дивізії належать до першого ешелону (tier 1) і здатні розгорнути свої сили протягом семи діб. При цьому дві нові дивізії, 1-ша та 8-ма, які також планується розмістити на сході, перебувають на початкових етапах формування.
Найскладніша ситуація спостерігається на західному фланзі держави, де дивізії другого ешелону (11-та танкова та 12-та механізована) залишаються недоукомплектованими. Представники військового командування зазначають, що більшість підрозділів цих частин не зможуть брати участь у бойових діях у перший день конфлікту — їм необхідно до 30 діб для повного доукомплектування.
Особливості бойового потенціалу та озброєння:
– Західні дивізії мають застарілу організаційну структуру та недоліки у технічному оснащенні.
– Зокрема, 12-та механізована дивізія володіє лише 58 танками (приблизно один батальйон), що є найнижчим показником у Польщі.
– Підрозділи цієї дивізії продовжують використовувати радянські бойові машини піхоти БМП-1, гаубиці «Гвоздика» та реактивні системи залпового вогню «Град».
– Новітні основні бойові танки Abrams та K2 пріоритетно надходять до підрозділів, розміщених на східному напрямку.
– 11-та танкова дивізія наразі отримує назад танки Leopard 2, які раніше передали іншим частинам для заміни застарілих радянських Т-72М1.
Станом на сьогодні Польща динамічно посилює східний фланг НАТО. Стратегічні заходи:
1. Збільшення чисельності військових формувань.
2. Формування нових підрозділів.
3. Перекидання додаткових сил до країн Балтії.
4. Розбудова оборонної інфраструктури поблизу кордонів із Білоруссю та Росією.
5. Реалізація масштабної програми переозброєння, що включає закупівлю:
– танків Abrams і K2,
– зенітно-ракетних комплексів Patriot,
– реактивних систем залпового вогню HIMARS,
– та іншої сучасної військової техніки.
Однак нинішні оцінки боєготовності польських дивізій свідчать, що попри масштабне озброєння, існують невирішені проблеми з комплектуванням особового складу та мобілізацією сил. Про роль Польщі в новій архітектурі оборони Північноатлантичного Альянсу та про те, чому саме східний фланг став пріоритетом переозброєння Європи, детально розповідається у статті «Без України буде дорожче: чому нова оборонна модель НАТО потребує Києва», автором якої є завідувач відділу Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) Олексій Їжак.
