Як ізраїльський прем’єр спонукав Трампа розв’язати війну з Іраном
Секретні перемовини, що штовхнули Штати до воєнних дій
11 лютого прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу зайшов до кабінету президента США з однією метою — не дати американському лідеру відмовитись від планів війни. Уже кілька тижнів Сполучені Штати та Ізраїль таємно обговорювали можливий військовий удар по Ірану, але адміністрація Трампа водночас вела переговори з іранцями щодо їхньої ядерної програми.
Обговорення між двома лідерами тривали майже три години, зачіпаючи перспективи початку війни, потенційні дати атаки та навіть певний оптимізм щодо дипломатичного рішення — хоча така можливість здавалася надто малоймовірною.
Лише за кілька днів президент Трамп публічно висловив скептицизм стосовно дипломатії, охарактеризувавши переговори з Іраном як безкінечні балачки, та натякнув на можливість зміни режиму, назвавши це “найкращим варіантом”.
Рішення про війну, яке змінило регіон
Через два тижні США разом з Ізраїлем розпочали масштабні бойові дії, які швидко скалічили країну: вбито верховного лідера Ірану, завдано ударів по цивільних і військових об’єктах, що спричинило хаос і масову невизначеність. Вже загинуло кілька американських військових, а також багато іранських цивільних, і очікують подальших втрат.
Трамп, на публіці, не дуже переконував американців у необхідності війни, мішуючи суперечливі меседжі про імовірність угоди та реальність конфлікту. За кулісами ж його рішучість лише зміцнювалася, підсилена підтримкою Нетаньягу та його власною впевненістю після успішної операції проти венесуельського лідера Мадуро.
Підготовка до масштабної військової кампанії
Спершу американська військова присутність в регіоні була неготовою до тривалої кампанії — не було авіаносців, літаки базувалися у Європі та США, а війська на місцях були погано захищені від можливих ударів.
Ізраїль теж потребував часу, щоб посилити оборонні системи, тому Нетаньягу попросив Трампа відкласти атаку до завершення підготовки. В наступні тижні контакт між сторонами лише посилювався: переговори тривали, військові й розвідувальні служби Ізраїлю тісно кооперувалися з Пентагоном.
Одночасно за кулісами точилися переговори щодо іранської ядерної програми. Хоч як намагалися американські посередники, Іран не погоджувався відмовитися від збагачення урану, а Трамп дедалі більше схилявся до думки, що більшої дипломатії не буде.
Основні етапи підготовки:
– Переміщення двох авіаносних ударних груп до Перської затоки;
– Переселення літаків-бомбардувальників, танкерів та систем ППО;
– Координація з ізраїльською військовою розвідкою й керівництвом;
– Обговорення військових опцій від обмеженого удару до повномасштабної кампанії з метою усунення іранського керівництва.
Обговорення та сумніви у середовищі влади
На нарадах у Білому домі темою була масштабність війни та можливі втрати. Віце-президент Джейді Венс, хоч і було відомо, що він скептично ставиться до військових інтервенцій, заявив, що, якщо американці йдуть у бій, то потрібно діяти швидко і рішуче.
Водночас головний військовий радник, генерал Ден Кейн, попереджав про серйозні ризики, проте президент видав спотворений публічний меседж, запевняючи, що операція буде легкою.
Інформація для Конгресу подавалася неповно: ключові деталі, як-от план зміни режиму, тримали в секреті навіть від впливових законодавців.
Останній раунд переговорів і вирішальний удар
Попри все, переговори тривали до останнього. Американські переговорники отримали іранський семисторінковий план, який не відповідав їхнім жорстким вимогам. Результат був прогнозований: угода так і не була досягнута.
Перед остаточним рішенням у Вашингтоні зібралися провідні американські і ізраїльські чиновники, обговорюючи стратегічні варіанти, можливі наслідки й розвідувальні дані. Одним із ключових факторів став успішний збір інформації ЦРУ про те, що аятола Хаменеї зібрав керівництво країни у своєму резиденції саме у настання дня удару.
Це політичний і військовий тріумф розвідки, який дозволив вдарити в один момент по іранському керівництву. В той же час Трамп офіційно дав “добро” на операцію “Жага помсти”, наказуючи не відкладати і не скасовувати місію.
Війна у світлі подій: іранський ранок, який зупинив дихання регіону
В Ірані, де субота — початок робочого тижня, більшість людей були на роботі чи в школі. Керівники національної безпеки не відчували небезпеки, бо не очікували атаки вдень, яка могла розкрити їхні локації.
Аятола Хаменеї натомість вирішив залишитись у резиденції, заявляючи, що, якби йому судилося загинути, він хоче зробити це чесно, а не переховуватись.
Саме тоді і були нанесені перші удари, які запустили війну з масштабними наслідками для всього Близького Сходу.
—
Автори статті: Гелен Купер, Фарназ Фассихі, Золан Канно-Янгс, Девід І. Сангер та Майкл Кроулі.
