Перегони за вплив у Тихому океані: Австралія і Китай посилюють боротьбу за острівні держави
Того дня, коли Китай з гордістю оголосив про успішне випробування балістичної ракети, запущеної з підводного човна в серце Тихого океану, прем’єр-міністр Австралії Ентоні Альбаніз перебував у столиці Фіджі, Суві.
Там він підписував давно очікувані угоди про безпеку з прем’єр-міністром Фіджі Сітивені Рабукою. Ще за тиждень до того, посміхаючись і вітаючись із прем’єром Вануату, Альбаніз закріпив угоду з цією острівною державою. Наступного дня він уже стояв у Соломонових островів поруч із новим лідером й оголошував допомогу у сфері освіти та поліції.
Ці дипломатичні марафони – лише частина довготривалої стратегічної кампанії Австралії, яка прагне розширити свій вплив у Тихоокеанському регіоні за допомогою не лише допомоги у розвитку та дружніх зустрічей, але й через укладання взаємних військових договорів.
Міністр закордонних справ Австралії Пенні Вонг назвала це постійною конкуренцією з все більш амбіційним Китаєм.
Чому острівні держави Тихого океану — ключ до геополітики?
У цьому регіоні розташовані 14 незалежних країн, які хоч і мають невелику площу і населення, контролюють великі економічні зони в Тихому океані. Вони стали осередками гострої політичної боротьби через стратегічне розташування.
Острови були фронтовими базами під час Другої світової війни, ставали майданчиками масштабних випробувань зброї й розташовані неподалік важливих морських торговельних шляхів. Океанічне дно біля них містить цінні корисні копалини, що приваблює інтерес інвесторів у глибоководне видобування.
Ось як наразі складається боротьба за панування в регіоні:
Австралія посилює партнерство із сусідами
Австралія історично підтримувала тісні зв’язки з країнами Південного Тихого океану, адже колись була колоніальним адміністратором деяких із них і була одним із засновників Форуму острівних держав — головної багатосторонньої організації регіону.
Інтерес Китаю загострився у 2018 році, коли з’явились повідомлення про намір країни створити військову базу у Вануату. Перед цим Пекін значно збільшив допомогу та інвестиції у регіональні країни, більшість з яких мають обмежені ресурси й перебувають у зоні підвищеного ризику природних катастроф.
Загрози і рекламні кампанії
У 2022 році витік проекту договору про безпеку між Китаєм і Соломоновими островами викликав занепокоєння, адже він міг дати змогу китайським військовим розгорнутися у регіоні. Тоді ж голова МЗС Китаю Ван Ї намагався зібрати підтримку серед тихоокеанських країн для широкої угоди про співпрацю в сфері безпеки, морської охорони та кібербезпеки, але безуспішно.
Відтоді Австралія активізувала свої зусилля, прагнучи закріпити статус головного партнера для цих країн у сфері економіки і безпеки. Багато країн в регіоні не мають власних армій і стикаються з викликами в організації правоохоронних структур, як це сталося під час масових заворушень у Соломонових островів у 2021 році.
Протягом останніх двох років австралійці підписали угоди з Науру, Вануату та вступили в альянс із Папуа Новою Гвінеєю і Фіджі. Крім того, Австралія і Фіджі анонсували створення «Альянсу океану миру», до якого можуть приєднатися й інші країни регіону.
Погляд експертів
Сам Роггевін, директор програми міжнародної безпеки в Інституті Лоуї, підкреслює:
- Китайська військова база в Тихому океані — неприйнятна для Австралії, адже це занадто близько до її берегів.
- Головна мета укладених угод — утруднити Китаю створення постійної військової присутності.
- Це стратегічний крок для збереження регіональної безпеки та балансу сил.
Китай: «Ми просто робимо те, що великим державам властиво»
Китай офіційно заявляє, що прагне співпрацювати з тихоокеанськими країнами на рівних засадах і заперечує наміри створювати військові бази. Представниця МЗС Китаю Мао Нін минулого тижня зазначила, що уся ця «конкуренція» існує лише в уяві Австралії і відкинула звинувачення у геополітичних амбіціях.
Керівники деяких тихоокеанських країн раніше відкрито підтримували політику «друзів для всіх, ворогів для нікого», намагаючись залучити допомогу та інвестиції для своїх бідних країн. Але згодом, на думку колишнього дипломата Джеймса Бетлі з Австралійського національного університету, вони стали оцінювати ризики цього підходу, особливо на фоні зростаючої військової активності Китаю.
Він зауважив, що «вони платять ціну за створення атмосфери конкуренції і вже не можуть залишатися осторонь наслідків».
Реакція на випробування ракет
Олівер Нобетау, директор програми Тихоокеанських островів у Інституті Лоуї, написав в аналізі, що недавнє випробування ракети зробило країни регіону спостерігачами в їхньому ж домі — як це було під час Другої світової.
Він додав, що пропозиції Альбаніса відкривають можливість для глибшої інтеграції і безпечнішого майбутнього.
Заклики про стриманість і мир
Міністр закордонних справ Австралії Пенні Вонг підкреслила, що Китай продовжить відстоювати свої інтереси, і країни Тихого океану повинні об’єднатися, щоб захистити власні.
Прем’єр-міністр Соломонових островів Метью Вейлів висловив сподівання на припинення випробувань міжконтинентальних балістичних ракет у регіоні, заявивши напряму:
- «Ми не хочемо більше бачити, як жодна країна, будь то Китай, Америка чи хто завгодно, проводить випробування ІКР на території тихоокеанських островів.»
- «Будьте нашим другом, але не загрожуйте нам.»
