Китай на тлі американсько-ізраїльських ударів по Ірану: уроки та виклики для Пекіна
Ударна сила як головний інструмент впливу
Нещодавні раптові та вибухові атаки сил США та Ізраїлю на Іран, серед яких навіть ліквідація верховного лідера країни, засвідчили світогляд Сі Цзіньпіна: у грі залишається той, хто володіє твердої силою. Китайський лідер неодноразово попереджав країну про військову загрозу з боку Америки. Він закликав будувати армію світового рівня — міцну "Велику стіну зі сталі", достатньо потужну, щоб стримати Сполучені Штати і визначати умови миру.
«Із загарбниками треба говорити їхньою мовою, — казав Сі Цзіньпін. — Війна повинна служити стримуванням, а перемога — приводом для поваги й миру.»
Війна і переговори: китайський песимізм
Попри майбутню зустріч Сі та Трампа в Пекіні для продовження крихкого перемир’я після жорсткої торговельної війни, американські методи — вбивства суверенних лідерів і захоплення союзників — викликають у Китаю тривогу. Обидва – іранський аятола Хаменеї, і венесуельський президент Мадуро тісно співпрацювали з Пекіном. Водночас китайські експерти вважають, що США не ставили собі за мету припустити таку ж агресію проти Сі через ядерний статус Китаю, але прагнення жорсткої сили підтверджує думку Пекіна про довготривалу загрозу з боку Америки.
Китайські побоювання щодо регіональних союзників США
Провідний політолог Чжень Юннянь неодноразово підкреслював, що Китай сприймає позицію США, які використовують Ізраїль як плацдарм для війни з Іраном, як небезпечний сигнал. Він закликає уникати перетворення таких країн, як Японія та Філіппіни, на східноазійських та південноазіатських "Ізраїлів", які сліпо виконуватимуть американські наміри.
«Потрібно не дати цим країнам стати маріонетками, — заявив Чжень The Beijing News.»
Аналіз демонстрації американської потужності
Інші фахівці, зокрема Шень Дінлі із Шанхаю, впевнені: демонстрація військової могутності США змушує Китай тверезо оцінити баланс сил у світі. Пекін тепер краще усвідомлює масштаби американських можливостей. Це нагадує Китай про 1991 рік, коли війна в Перській затоці стала сигналом для модернізації Народно-визвольної армії.
Цього тижня у соціальних мережах китайські військові навіть опублікували матеріал зі списком п’яти уроків, винесених із ударів США та Ізраїлю по Ірану:
- Важливість надпотужного вогневого впливу.
- Необхідність самодостатності — зокрема в енергетиці та озброєнні.
- Охорона від внутрішніх ворогів — боротьба з шпигунством і спробами кольорових революцій.
Пильність щодо внутрішніх загроз
Найголовнішим у цьому списку є небезпека “ворога всередині”; тривога за власну безпеку перед спробами іноземного втручання давня для Пекіна. Річ у тім, що навіть ЦРУ минулого місяця поширило відео із закликом вербувати шпигунів у китайській армії, оскільки кампанія Пекіна проти корупції зачистила багатьох високопоставлених військових.
Підрив довіри до переговорів із Вашингтоном
У Китаї також не надто вірять у серйозність дипломатії з США. Коли перші американсько-ізраїльські бомби впали на Іран під час переговорів, Пекін сприйняв це як зрадництво і прояв зловживання владою. Офіційні китайські видання зауважили, що дипломатія в такому разі перестає бути майданчиком рівних, а стає інструментом в руках домінуючої сили.
Під керівництвом Трампа Сполучені Штати є дедалі непередбачуванішими і небезпечнішими, тож Китай мусить бути ще уважнішим.
Військовий експерт Сон Чжунпін підсумував так:
- Не варто вважати, що суперники грають за правилами.
- Вони можуть вдарити зненацька, і нехтувати правилами гри і навіть війни.
Практичні наслідки для китайської політики
У світлі цих подій Пекін оцінює виявлену спроможність Вашингтона бути непередбачуваним, що не зменшує підстав сумніватись у серйозності бажання американської влади підтримувати мир. Останні кроки адміністрації Трампа — затримка продажу зброї Тайваню — хоч і виглядають як прагнення до деескалації, але не переконують Сі Цзіньпіна змінити курс на посилення армії.
Китайський погляд на стратегічну силу
Зі сторони Пекіна Америка може прагнути миру через домінування та стримування, тоді як Сі обирає інший шлях — мир завдяки перемозі Китаю.
Для досягнення цієї мети Китай створив одну з найпотужніших армій світу:
- Величезний флот і сучасні озброєння, зокрема безпілотники-невидимки та гіперзвукові ракети, що здатні нейтралізувати спроби США захистити Тайвань у випадку вторгнення.
- Контроль над видобутком і переробкою стратегічних мінералів, необхідних для техніки від смартфонів до ракет. Це дало змогу Пекіну тиснути на Трампа у торговельних переговорах.
- У документі останнього пятирічного плану КНР особлива увага приділяється розвитку штучного інтелекту, квантових технологій та інших стратегічних сфер.
Спільність мовою сили — та відмінності методів
Загалом, Китай і США розуміють важливість жорсткої сили, але по-різному застосовують її. Пекін позиціонує себе як прихильник стабільності і самозахисту, у той час як Вашингтон — як країна, що іноді вдається до непропорційного й навіть агресивного застосування сили.
Як підсумовує Ван Донг із Пекінського університету:
- Сила Китаю — це захист і мир, а не експансія.
- Американська ж міць — це груба сила, що не завжди досягає бажаних результатів.
Ці події свідчать про зусилля США зберегти світовий порядок, який стрімко втрачає своє домінування.
Погляд з Заходу: Китай теж готується до глобальної гри
Західні експерти скептично ставляться до заяв Китаю про миролюбність і вважають, що Пекін рано чи пізно теж посилить військову присутність за кордоном, беручи участь у міжнародних суперечках.
Джуд Бланшетт з RAND China Research Center зазначає:
«Усі великі держави відчувають магнітний потяг, що змушує збільшувати військові можливості з метою розширення впливу.»
У такій глобальній грі міць і стратегія стають вирішальними чинниками, а Китай уважно спостерігає, готується і зробить усе, аби не опинитися у ролі слабшого гравця.
