Дефіцит пального вже відчувається у всіх регіонах Російської Федерації.
Війна, розв’язана Росією проти України, запустила незворотний процес зубожіння населення на території РФ. Про це свідчать останні дані Служби зовнішньої розвідки.
Сучасні соціологічні дослідження, зокрема опитування від Prognosis та Shopper’s, підтверджують критичний стан економічної моделі путінського режиму. За їхніми результатами:
– 34% росіян змушені заощаджувати на продуктах харчування, приєднуючись до 47% тих, хто вже раніше вдавався до економії;
– основна кількість жителів РФ зіштовхується з падінням реальних доходів, що у поєднанні з величезними видатками на підтримку окупаційної армії створює серйозний фінансовий тиск.
Крім того, пересічний громадянин Росії відчуває значні проблеми через паливну кризу, зростання вартості пального, комунальних послуг, а також дефіцит імпортних товарів.
Наслідки економічної кризи:
1. Ціновий шок особливо гостро вплинув на базовий продуктовий набір, перетворивши м’ясо, свіжу рибу (в країні, що має вихід до морів і океану), а також сезонні овочі на продукти, доступні лише для заможних верств населення.
2. За офіційними статистичними даними Росстату (які традиційно вважаються заниженими), річна інфляція на продукти, такі як огірки чи яловичина, сягає двозначних значень, а споживачі фіксують комплексне підвищення цін на молочні продукти і фрукти.
3. Населення, намагаючись вижити в цих умовах, переходить до дешевших сурогатів під власними брендами дискаунтерів, відмовляється від звичних солодощів і сезонних фруктів.
Криза споживання вийшла далеко за межі лише харчового сектора, знищуючи залишки колишнього «середнього класу» Росії. Основні тенденції:
– 28% росіян утримуються від покупки одягу, а ще 54% робили це раніше;
– спостерігається масовий перехід на найдешевші китайські репліки на маркетплейсах або тривале оновлення гардеробу, іноді навіть роками (43%);
– сектор послуг і громадського харчування зазнає серйозного занепаду: 61% громадян перестали відвідувати кафе та ресторани;
– відмова від щоденних кавових покупок (39%) і перехід на домашню їжу для споживання на роботі (28%) стають новою звичайною практикою в умовах воєнного часу.
Російська пропаганда сформувала психологічний образ, у якому власні фінансові труднощі і необхідність жорсткої економії сприймаються як особисті невдачі або нездатність заробити достатньо грошей. Водночас війна проти України, системна криза, міжнародна ізоляція та санкції не асоціюються у свідомості більшості суспільства з провальною політикою Кремля, що вкладає трильйони рублів у підтримку військових дій.
З економічної точки зору Росія демонструє класичний варіант краху мілітаризованої моделі управління державою. У ситуації тотального дефіциту світового капіталу й критично низької продуктивності праці, масштабні інвестиції у військові підприємства фінансуються за рахунок суттєвого погіршення рівня життя населення.
Наприкінці президента України Володимира Зеленського прозвучала заява, що Україна цілком справедливо відповідає на російські удари по цивільній інфраструктурі та докладає максимум зусиль, щоб Кремль не мав змоги затягувати війну.
