Війна з Іраном принесла Росії певні економічні вигоди: ціни на нафту злетіли до небачених висот, а тиск санкцій дещо послабшав. Однак, якщо російська економіка отримала короткочасне полегшення, то імідж Російської Федерації як великої держави, що так важливо для президента Володимира Путіна, зазнав відчутних втрат. Про це детально розповідає Серж Шмеманн, колишній керівник московського бюро New York Times, у своїй авторській колонці.
Іран, який був найближчим союзником Росії на Близькому Сході, забезпечував підтримку Москві у вигляді постачання безпілотних літальних апаратів для ударів по території України. Крім того, Іран створював критично важливі канали, щоб обійти міжнародні обмеження та санкції, вважає автор.
Значні збитки зазнали економіка та військові сили Ірану після американського рейду на Венесуелу у січні цього року, під час якого був захоплений південноамериканський союзник Кремля — Ніколас Мадуро. Раніше Кремль не зміг запобігти падінню іншого союзника-автократа — Башара Асада в Сирії, який зрештою був повалений й втік до Москви. Ці події поставили під сумнів подальше збереження російських військових баз у Сирії. При цьому Серж Шмеманн нагадує одну з гумористичних фраз президента Дональда Трампа: “І, до речі, наступна — Куба, але ми робимо вигляд, що це я не казав.”
Автор статті акцентує, що таке ставлення має вкрай неприємний вплив на Путіна, який прагне відновити світовий вплив Росії до рівня Радянського Союзу. Він зазначає:
1. Таємна прихильність Дональда Трампа до російського лідера була ключовою перевагою Путіна, яку той розраховував використати для здобуття підтримки Вашингтону у питанні України.
2. Мета Путіна — повний контроль над Донбасом і нейтралізація України як незалежної держави.
3. Через це Путін уникав критикувати особисто Трампа за дії щодо його союзників.
Крім того, автор нагадав про інформацію, згідно з якою президент Путін нібито звертався до олігархів із проханням підтримати державний бюджет, що сильно постраждав через війну. Офіційний Кремль заперечив такі заяви. Втім, за словами Шмеманна, навіть можливі фінансові вливання олігархів у підтримку військових операцій Україні не здатні компенсувати масштаб шкоди економіці Росії, яку спричиняє конфлікт, а ймовірне зменшення постачання американської зброї в Київ не може змінити перебіг подій на краще.
Одночасно Україна все активніше проводить операції глибоко всередині Росії, зокрема за допомогою безпілотників атакує нафтові термінали. У цьому контексті країна:
– розширює коло партнерів у регіоні Перської затоки,
– відсилає військових фахівців для допомоги у протидії ударам іранських безпілотників.
Війна також виснажує ресурси, які Росія могла б спрямовувати на технологічний розвиток та підтримку промисловості, щоб зберегти конкурентоспроможність у світі.
За словами Томаса Грема, наукового співробітника Ради з міжнародних відносин і автора книги “Правильне розуміння Росії”, який цитують у статті:
– з кожним днем, що триває конфлікт, Росія дедалі більше відстає у глобальному змаганні між великими державами, що визначатиме геополітичну обстановку найближчими роками;
– Росії не потрібні додаткові ресурси для продовження війни з Україною, а скоріше стимули для її припинення.
Хоча війна з Іраном тимчасово послабила такі стимули, вони залишаються чинними. Важливо надати Україні всі необхідні засоби, щоб вона могла протистояти агресії доти, доки Путін не усвідомить марність застосування насильства і відмовиться від продовження воєнних дій.
