Президент Дональд Трамп прибув до Пекіна з триденним офіційним візитом, першим візитом американського лідера до Китайської Народної Республіки майже за дев’ять років. Літак глави США приземлився в столичному аеропорту Шоуду. Ця поїздка була запланована ще на березень, але була відкладена через ескалацію конфлікту з Іраном на Близькому Сході.
Саміт Трампа та китайського керівника Сі Цзіньпіна, який проходить у Південній Кореї, мав стати тріумфальним заходом, покликаним закріпити позиції американського президента як впливового державного діяча. Однак не зважаючи на урочисту атмосферу і виразну помпезність прийому, імідж Трампа і потужність США опинилися під серйозною загрозою внаслідок внутрішніх рішень, а особливо — через збройний конфлікт в Ірані, розв’язання якого залишається недосяжним для адміністрації Трампа. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на CNN.
Візит проходить на тлі значної світової нестабільності, яку в значній мірі спровокував сам американський президент. У порівнянні з історичним візитом Річарда Ніксона в 1970-х роках, ситуація є унікальною. Якщо раніше уряди США прагнули побудувати стабільні відносини з КНР, то нинішній курс Трампа наголошує на радикальній зміні.
Основні аспекти політики Трампа включають:
– Послаблення традиційних механізмів американського домінування, таких як вільна торгівля, міжнародні союзи та усталений світовий порядок.
– Розгляд цих дій як проявів сили та суверенності, натомість критики трактують їх як саморуйнівні кроки.
– Водночас падають глобальні переваги США на тлі активних амбіцій Китаю щодо світового лідерства.
Нездатність Трампа оперативно виграти війну з Іраном, а також негативні економічні наслідки конфлікту серйозно підривають рівень довіри до американської могутності. Іран продовжує відверто ігнорувати заклики президента до нової угоди, а цинічна заява радника верховного лідера Ірану Алі Акбара Велаяті, що Трамп не зможе «тріумфально в’їхати до Пекіна», навіть якщо зараз настане тимчасовий спокій, лише підсилює відчуття вразливості адміністрації США.
Війна в Ірані відкриває унікальні можливості для КНР:
– Хоч Пекін і незадоволений блокадою Ормузької протоки — критично важливого маршруту постачання нафти, — він може використати цю ситуацію як важіль тиску на адміністрацію Трампа.
– Будь-яка дипломатична підтримка Китаю з іранського питання буде пов’язана з високою політичною ціною, зокрема:
1. Компромісами в торговельній сфері.
2. Особливо важливим для Пекіна є вимога визнання суверенітету КНР над Тайванем.
Експерти відзначають, що військовий конфлікт додає суттєвий фактор невизначеності порядку денного саміту, який міністр фінансів США Скотт Бессент готував переважно як економічний захід. У той же час, розпорошена увага американського президента створює сприятливі умови для Сі Цзіньпіна, щоб посилити позиції Китаю.
Політика Трампа має негативні наслідки і для регіональних союзників США:
– Наприклад, традиційний американський партнер Таїланд змушений переосмислити свою зовнішньополітичну стратегію.
– Міністр закордонних справ Таїланду Сіхасак Пхуангкеткеоу відкрито висловлював невдоволення тим, що США практично не підтримали стабілізаційні зусилля щодо пом’якшення впливу іранської кризи на економіку.
– Подібні настрої сприяють посиленню Китаю в Південно-Східній Азії, де він прагне заповнити спеціальний вакуум впливу.
Незважаючи на гучні заяви про «домінування», другий президентський термін Дональда Трампа продемонстрував слабкість імпровізаційного стилю керівництва. Зокрема:
– Китай вже використав свій контроль над рідкоземельними металами для примусу США знизити тарифи.
– Іран, своєю чергою, продемонстрував значущий вплив на американську внутрішню політику, спровокувавши енергетичну кризу і зростання цін на бензин шляхом блокування Ормузької протоки.
Попри високий рівень напруги, обидві сторони зацікавлені в успішному проведенні саміту. Для Дональда Трампа важливими є:
– Яскраве публічне дійство без нових загострень.
Для Сі Цзіньпіна ключовим є:
– Забезпечення стабільності світової економіки, від якої залежать обсяги китайського експорту.
Прикметно, що обидва лідери мають деякі спільні риси:
– Націоналістичні ідеї.
– Зневагу до традиційних міжнародних правил.
– Відданість особистим відносинам більше, ніж інституційним угодам.
Дональд Трамп часто використовує лестощі на адресу Сі Цзіньпіна з надією домогтися поступок, але аналітики застерігають: Китай не зацікавлений у проамериканському Ірані. Навпаки, поглиблення американської залученості в Близькосхідний регіон відволікає збройні сили США від Азії, що вигідно Пекіну особливо у контексті тайванського питання.
Іронія цього візиту полягає в тому, що Трамп прагне продемонструвати глобальне лідерство в Пекіні, в той час як наслідки його власної політики відкривають перед Китаєм обмеженість і вразливість американського впливу.
