Війна проти України стала для російського диктатора Владіміра Путіна своєрідною ідеєю фікс, що послаблює його увагу до внутрішніх проблем Росії, які ця війна й викликала. Про це пише журналіст Саймон Шустер у матеріалі для The Atlantic. Він зазначає, що з кінця 2025 року, коли українські сили почали активну кампанію ударів по російському тилу, президент РФ кілька разів зникав із публічного простору, хоч і недовго.
Після одного з таких повернень Путін дав інтерв’ю державному телебаченню, де уникав розлогих коментарів щодо паливної кризи, обмежившись заявою, що «ситуація під контролем». Він також не акцентував увагу на пошкодженнях інфраструктури або інших внутрішніх проблемах, спричинених вторгненням в Україну. Водночас основну частину інтерв’ю присвятив фронтовим подіям, детально описуючи бойові операції, хоча більшість його розповідей оперативно спростовували українські джерела як неправдиві.
У той час настрої серед російського населення дедалі більше розходяться з офіційною позицією Кремля, зауважує Шустер. Нещодавні опитування продемонстрували, що 81% громадян Росії прагнуть якнайшвидшого припинення війни, тоді як лише 9% все ще сподіваються на перемогу — цей показник уперше досяг рекордно низького рівня.
Журналіст наводить свідчення російського бізнесмена, який раніше регулярно контактував із Путіним. За його словами, війна була головною пристрастю диктатора, що викликала в нього найбільший інтерес. Під час економічних криз Путін виглядав знудьгованим, а тема війни, навпаки, надавала йому енергії.
Однак сумніви у тому, що така зацикленість призведе до перемовин, не вщухають, пише Шустер. Диктатор і далі впевнений, що тривала війна — сценарій вигідний Російській Федерації, тому не припиняє бойових дій, незважаючи на дедалі більші втрати для своєї країни.
Коментуючи промови Путіна про бажання захопити так звану «Новоросію», Шустер відзначає:
– При нинішніх темпах просування російським військам знадобиться ще кілька років активних боїв для досягнення реальних цілей.
– Заготовлені також численні втрати — сотні тисяч солдатів.
– Судячи з усього, саме на це і розраховує Путін, незалежно від ставлення до цього громадян Росії.
Доти Путіну вдавалося частково захищати російське населення від економічних наслідків війни. Проте атаки українських сил по тилових об’єктах РФ кардинально змінили становище: вторгнення перестало бути відносно незначним подразником та перетворилося на безпосередню, загострену кризу, яка впливає на життя всередині країни. Про це зазначено у публікації Politico. Проблеми настільки масштабні, що Путіну змушений був офіційно це визнати, хоча Кремль і далі приховує реальний стан справ. Утім, видання The Economist застерігає, що навіть за таких обставин про крах Росії говорити зарано, оскільки у країни ще достатньо фінансових ресурсів.
Що стосується ударів по російських нафтопереробних заводах, то вони є частиною стратегії, здатної змінити економіку війни. Таку думку у статті для ZN.UA висловив президент Центру глобалістики «Стратегія XXI» Михайло Гончар. Детально з аналізом нової тактики тиску на Росію — від палаючих НПЗ до морської блокади — можна ознайомитися у відповідному матеріалі, який пропонує ZN.UA.
