Назар Коваль, ветеран Збройних Сил України, мобілізувався у квітні 2022 року. Про своє рішення приєднатись до армії він повідомив рідних лише через кілька місяців. Під час повернення до Львова з зони бойових дій для отримання гуманітарної допомоги Назар попередньо запевнив родину, що перебуває у безпеці.
До початку війни Назар займався власним будівельним бізнесом і не міг уявити, які кардинальні зміни очікують країну. Він розповідає, що:
– Все його навчання було безпосередньо пов’язане з будівництвом.
– Має ступені бакалавра та магістра з інженерії.
– Отримав ще одну магістерську освіту в галузі економіки міжнародного права.
24 лютого 2022 року, перший день війни, для нього розпочався з телефонного дзвінка від друга, який проінформував про початок військових дій. Спершу Назар сприйняв цю новину як жарт, але ввімкнувши телевізор, усвідомив всю серйозність ситуації. Плани на звичайний робочий день змінилися: він із дружиною поїхали на заправку, де вже була велика черга, після чого роз’їхалися — дружина відправилась до батьків, а Назар повернувся в офіс, щоб прийняти подальші рішення.
У перші дні війни Назар і його колеги активно долучились до волонтерської діяльності:
– Збирали воду, медикаменти та продукти для допомоги.
– Вони не мали досвіду в кризових ситуаціях, але швидко організували роботу на волонтерському фронті.
– Разом із іншими підприємцями Львова працювали над координацією допомоги українським військовим.
Приблизно через три тижні Назар дійшов висновку, що волонтерство стало менш ефективним, і висловив бажання вступити до лав Збройних Сил України. Після зборів із командиром 103-ї бригади територіальної оборони він офіційно прийняв рішення служити.
В квітні Назар склав військову присягу та відбув на фронт. Рідні дізналися про його службу лише у травні, коли він привіз гуманітарну допомогу. «Комунікація була дуже обмеженою», — пояснює він, чому не розповідав про своє рішення раніше.
Під час служби на фронті його вразило:
– Запущений стан житлових будинків, багато з яких були зруйновані або закинуті.
– Атмосфера нагадувала пострадянський період, де панує занепад і руїни.
Значний бій, у якому брав участь Назар у травні 2023 року, пов’язаний із переправою через річку Сіверський Донець. У статусі розвідника він забезпечував:
1. Прохід військової техніки й особового складу.
2. Логістичну підтримку вздовж операційного ланцюга.
3. Захист українського села від супротивника.
Разом із цим трагічні моменти теж переслідували його службу. Із більшим болем Назар повідомив матері одного з побратимів про втрату її сина. «Я просидів у машині майже годину, не наважуючись подзвонити. Ці повідомлення дуже важко озвучувати», — ділиться ветеран.
Особливим моментом для нього став квітень 2023 року, коли Назар став батьком. Новину про вагітність дружина повідомила під час його служби, і отримавши тест, він усвідомив, що попереду зміни у житті. Перша зустріч із донькою відбулася у операційній під час кесаревого розтину — цей момент він називає надзвичайним і особливим.
Незважаючи на всі виклики, пов’язані з війною, любов до дочки стала для Назара джерелом натхнення і надією на нове життя. Він навчився плести дитині косички та докладає всіх зусиль, аби бути достойним і люблячим батьком навіть у таких складних обставинах.
В насамкінець, Назар розповідає про те, як змінилося його сприйняття Гімну України. Тепер він відчуває цю композицію як не просто пісню, а як частину себе, що має глибоке значення в контексті його служби на фронті.
—
Новини від «То є Львів» в Telegram. Підписуйтесь на наш канал за посиланням: https://t.me/inlvivinua.
