Війна в Ірані: Хто перший поступиться у цій небезпечній грі?
Конфлікт в Ірані перетворився на напружену битву нервів, де кожен учасник чекає, хто ж перший втратить терпіння. Минулого тижня я писав про те, що іранський уряд, здається, сподівається, що хаос і нестабільність на ринках, викликані ширшою війною на Близькому Сході, підірвуть бажання президента Трампа продовжувати бойові дії.
Зі свого боку, Трамп нібито розраховує, що частина Корпусу вартових Ісламської революції — головної сили, яка захищає залишки режиму — стане більш прагматичною та погодиться на угоду в умовах посилених ударів США та Ізраїлю. Жоден із цих сценаріїв не обіцяє того перелому, якого, можливо, очікують багато іранців.
Що таке Корпус вартових Ісламської революції?
Відразу після перших авіаударів Ізраїлю та Америки минулими вихідними по Ірану, бойовики Корпусу вартових Ісламської революції миттєво розгорнулися на вулицях Тегерану та інших міст.
Свідки розповідають, а інтернет-відео підтверджують: чоловіки в цивільному з автоматами розміщувалися на блокпостах, перевіряючи машини і мобільні телефони. Вони шукали ознаки підтримки війни. Вночі будинки, де лунали антиурядові гасла, іноді обстрілювали. Мобільні патрулі ретельно патрулювали вулиці, кричачи гасла на кшталт «Ця армія прийшла заради любові до верховного лідера!»
Революційна опора режиму
Корпус вартових — це не просто військове формування, а справжній каркас ісламської республіки. Вони контролюють:
- розробку та запуск балістичних ракет і безпілотників;
- захист ядерних об’єктів країни;
- керівництво проксі-міліціями в різних країнах Близького Сходу;
- та володіють значною часткою економіки Ірану.
Як зазначив Афшон Остовар, автор книги «Війни за амбіції», «Корпус вартових — це і є режим». Назначений верховним лідером як його опора, цей корпус відіграє роль головної сили в політиці та економіці Ірану — все, що існує поза офіційною владою.
Трамп із ризиком робить ставку на «прагматиків» серед вартих
Президент США натякав, що Корпус може відмовитись від зброї, підтримуючи ідею зміни режиму. Існують і повідомлення, що адміністрація Трампа вважає можливим партнерством із частиною вартових для формування більш піддатливого Ірану. Наприклад, одна з груп могла б відмовитись від ядерної програми, зберігаючи інтерес у нафтовій індустрії.
Проте більшість експертів схильні до протилежної думки: саме Корпус вартових є головною перешкодою на шляху змін або навіть реформ в країні.
Збереження революції як основна місія Корпусу
Ще під час революції 1979 року Аятолла Рухолла Хомейні не довіряв регулярним військам (Артешу), оформленим як звичайна армія, бо вважав, що «там досі тече кров шаха». Саме тому він створив паралельну структуру — Корпус вартових Ісламської революції, що мав на меті зберігати досягнення революції.
Центром цієї сили стали місцеві комітети, часто при мечетях, які охороняли свої райони і ліквідували ворогів режиму. Восьмирічна війна з Іраком (1980-1988) закріпила Корпус як більш згуртовану та самостійну силу, котра почала власноруч розробляти ракетні програми.
Елітна сила нового часу
Після смерті Хомейні у 1989 році новий верховний лідер, Алі Хаменеї, який не мав народної підтримки, підняв Корпус до статусу елітної сили, яка пов’язує його владу з силою військової організації. Вартові проникли в політику та економіку, контролюючи:
- ремонт і будування інфраструктури;
- контрабанду товарів та нафти, паруючи західні санкції;
- значну частину господарського життя країни — сьогодні це понад 25% економіки, а за деякими оцінками — удвічі більше.
Після повалення Саддама Хусейна у 2003 році США відкрили двері для Корпусу вийти на сцену регіону, використовуючи їх підрозділ «Кудс» для побудови мережі шиїтських міліцій у Лівані, Сирії, Іраку, Ємені та Газі.
Що стоїть в серці Корпусу?
Сьогодні в Корпусі близько 125-180 тисяч осіб, включно з їхніми підрозділами розвідки та громадськими міліціями Басідж.
Це не гомогенна група. Серед рядових є і ті, хто брав участь у розгоні протестів =щ тисячами у січні, і звичайні призовники, що відображають різні верстви іранського суспільства. Чимало навіть критикує ісламську республіку.
Втім, ядром залишається близько 2-3 тисяч командирів, що вважаються жорсткими реваншистами, чиї посади і статки пов’язані з Корпусом. Вони, на думку аналітиків, готові боротись до останнього.
Мозаїчна стратегія та непередбачуване майбутнє
Корпус застосовує так звану «мозаїчну стратегію», коли місцеві командири в 31 провінції мають повноваження приймати рішення про атаки, наприклад, використання дронів.
Хоч нинішнє керівництво складається з ветеранів війни в Іраку, наступне покоління — це люди 40-50 років, яким можуть бути притаманні інші підходи. Деякі з них могли б вважати переговори з США способом виживання, але цілком можливо, що війна лише поглибить ворожість до Заходу та Ізраїлю — ідеологічної основи режиму.
Як довго триватиме тиск США та Ізраїлю — питання відкрите. Якщо атаки продовжаться тривалий час, це може підірвати верхівку Корпусу і змусити тих, хто залишиться, шукати компроміси.
Однак історія підказує, що стратегією вартових завжди була виснажлива війна на виснаження — саме це вони готуються повторити і цього разу.
