Росіяни масово вводять у пошуку запитання “коли закінчиться СВО”. Водночас у країні стрімко зростають ціни на бензин, на Москву регулярно здійснюються удари дронами, а Кремль готується вести воєнні дії до 2030 року. Втома населення від конфлікту зростає, проте Володимир Путін не прагне завершити війну найближчим часом. Що стоїть за посиленням втоми в Росії та коли можлива мирна переговорна перспектива — у детальному аналітичному матеріалі.
У середині 2026 року громадяни Росії на платформі “Яндекс” надіслали понад 137 тисяч запитів із запитанням “коли закінчиться СВО”, що стало абсолютним рекордом за весь період бойових дій. Цей сплеск збігся з посиленням бензинової кризи та численними рейдами безпілотників у московському регіоні. Паралельно збільшується кількість пошукових запитів про бомбосховища, особливо в межах столиці та Підмосков’я.
У цьому контексті народний депутат Олександр Качура повідомив про наявність відкритих розвідувальних даних, які свідчать, що в період 2026–2027 років, а можливо й у 2028 році, Росія має намір продовжувати ведення воєнних дій. За його словами, закінчення війни можливе лише тоді, коли Україна матиме продуману і міцну позицію.
Колишній очільник Головного управління розвідки Кирило Буданов раніше звертав увагу, що в Російській Федерації схвалена масштабна програма модернізації озброєння, основною метою якої є підготовка великої армії до тривалого, широкомасштабного військового протистояння. Ключові етапи цієї програми розраховані до 2030 року.
### Удари по нафтовій галузі завдають шкоди економіці Росії, проте до колапсу ще далеко
Хоча Росія готується до довготривалої війни до 2030 року, обмеженість ресурсів та загальне виснаження суспільства роблять такий сценарій дедалі більш ризикованим. Суспільні вимоги щодо припинення бойових дій посилюються, але вони поки не впливають на політичні рішення Кремля. Ключовим моментом експерти називають осінь 2026 року, коли можливі два варіанти розвитку подій:
1. Нова хвиля ескалації із оголошенням мобілізації.
2. Перші реальні кроки у напрямку мирних переговорів.
Українські безпілотники регулярно завдають ударів по нафтопереробних заводах (НПЗ), що вже спричинило дефіцит пального в Росії. Якщо проаналізувати дані з виробництва бензину, то спостерігається його суттєве падіння — щоденний попит лишається на колишньому рівні, а виробництво зменшилось на 20–25%. Через це ринкова ціна пального неухильно зростає.
Як зазначає для Фокуса економіст і колишній радник президента Олег Устенко:
– Росія активно ремонтує і відновлює портову інфраструктуру.
– За інформацією морських джерел, обсяги експорту нафти почали зростати вже понад 1,5–2 місяці тому.
– Це свідчить про відновлення вивозу сировини попри удари по її нафтовій сфері.
Через технічні обмеження Росія не до кінця переробляє нафту на власній території для бензинової продукції і змушена постачати сировину на світові ринки, головним чином в Індію та Китай, але за значними знижками. Водночас світові ціни на нафту мають тенденцію до зменшення: наприклад, 2 липня вартість бареля Brent наблизилася до 72 доларів, при тому що російський бюджет розрахований на 59 доларів за барель. Це дає Кремлю деякий запас міцності.
Однак у РФ існують серйозні економічні виклики. Кремль значно збільшує витрати на військово-промисловий комплекс, проте джерел для фінансування цих видатків катастрофічно не вистачає. Внаслідок цього починаються скорочення соціальних програм і активний тиск на фінансово-промислові структури країни.
Економіст підкреслює, що ці проблеми не означають негайного економічного краху країни. Для різкого спаду потрібні більш суттєві пошкодження, наприклад, масштабне знищення НПЗ. На сьогодні ЗСУ вразили близько 40% об’єктів нафтової переробки, але основні виробничі потужності за Уралом, зокрема в Омську, залишаються недоторканими.
За словами Олега Устенка:
– В умовах короткострокової перспективи повний бензиновий крах Росії малоймовірний.
– В довгостроковій перспективі можливі різні сценарії розвитку.
– Російська економіка зазнає подальшого послаблення, прискорюється інфляція.
– Удари по нафтовій галузі означають збереження зростання цін, що ускладнить зниження ключової ставки Центробанку, на чому наполягав Герман Греф.
За оптимістичними оцінками, економічне зростання в Росії до 2030 року коливатиметься від нуля до піввідсотка з можливими від’ємними значеннями, що не означає катастрофи. Втім, якщо скорочення соціальних видатків і вилучення ресурсів із фінансово-промислових груп продовжуватиметься, це може призвести до значних економічних проблем.
Для настання повного економічного колапсу, за словами експерта, необхідні такі умови:
– Вартість нафти знизиться вдвічі до приблизно 30 доларів за барель.
– Впроваджено повну заборону на експорт сировини через руйнування портової інфраструктури, що унеможливить вивіз нафти.
– РФ буде повністю ізольована від зовнішніх джерел фінансування.
Варто зауважити, що попри вимоги українського фінансового моніторингу на засіданнях ФАТФ включити Росію до чорного списку, поки такого рішення не було ухвалено.
Підсумовуючи, Олег Устенко визнає, що в ближчий проміжок часу повного краху не передбачається, але існують серйозні ризики як для самої Росії, так і для регіону.
### Росія не має ресурсів для ведення війни ще протягом багатьох років
Політолог Володимир Фесенко вказує, що на сьогодні варто утриматися від точних прогнозів щодо тривалості війни та її завершення. Українська сторона отримує вагому міжнародну підтримку, без якої подальше ведення бойових дій було б неможливим. Водночас Росія стикається з нестачею як фінансових, так і матеріальних ресурсів.
Фесенко наголошує:
– Твердження про можливість продовження війни у поточному форматі до 2030-х років є хибними через брак ресурсів.
– Путін наразі стоїть перед вибором: або посилювати бойові дії для швидшого завершення війни шляхом зміни балансу сил, або розпочати мирні переговори.
За його словами, жодна зі сторін поки не в змозі вирішити конфлікт військовим шляхом. Через певний час доведеться зробити вибір між:
1. Мирною угодою або перемир’ям.
2. Подальшою ескалацією конфлікту, щоб схилити баланс на свою користь або примусити супротивника поступитися.
Політолог прогнозує, що спроба масштабної ескалації з боку Кремля може відбутися вже сьогодні або впродовж наступного року. Проте війна у таких обсягах і з високою інтенсивністю, що триватиме 5-7 або 10 років, є нереалістичною.
Пошукові запити росіян, пов’язані із завершенням СВО, свідчать про наростаючу втому від війни. Конфлікт уже дійшов до багатьох регіонів країни, що значно відчутне для її громадян. Водночас у російському суспільстві, як і в Україні, існують різні погляди на майбутнє війни:
– Частина населення підтримує мир.
– Інша частина хоче ескалації та навіть застосування ядерної зброї проти України.
За різними російськими оцінками, приблизно 15–20% громадян підтримують не просто продовження військових дій, а й їх посилення.
Восени Кремль планує оголосити мобілізацію для залучення додаткових 200–300 тисяч військовозобов’язаних, однак, як вважає експерт, це навряд чи змінить хід бойових дій. Саме тоді може постати питання про початок переговорного процесу, можливо, восени або пізніше. Путін не відкидає перспективи мирних домовленостей, але прагне обговорювати їх з Америкою, а не з Україною.
Секретар комітету з національної безпеки Роман Костенко заявив, що Путін не має наміру завершувати війну через економічні збитки, оскільки його метою є увійти в історію як керівник, який “розширив” території Росії. Українська сторона має бути готова до тривалого конфлікту, однак завершення бойових дій може настати несподівано.
Зі свого боку, представники російського бізнесу та частина економістів вважають, що найефективнішим шляхом для відновлення економічного розвитку Росії є якнайшвидше припинення війни з Україною.
