За словами Олексія Василюка, умінню ефективно працювати на результат у найскладніших обставинах і приймати відповідальні рішення в критичні моменти, здатні рятувати життя людей, він завдячує Українській академії лідерства. Саме цей освітній заклад, яку він закінчив, вплинув на формування його особистості. Набутий там досвід допомагає йому не лише краще приймати рішення, а й підтримувати бойових товаришів, а також стратегічно впливати на локальний перебіг бойових дій.
Військовослужбовець Олексій Василюк поділився з виданням «Твоє місто» основними принципами та цінностями, винесеними з Української академії лідерства, що допомагають йому під час війни. Він наголосив на важливості формування довіри серед військових підрозділів, без якої неможливо вести тривалу боротьбу, а також розповів про роль лідерів у країні, яка перебуває у стані війни та трансформації.
Ідея навчатися серед активної молоді, що розвивається та формує країну, прийшла до Олексія ще в юнацькому віці. Саме тому він вступив в Українську академію лідерства і жодного разу не пошкодував про цей вибір.
> «В академії навчалися студенти з різних регіонів України, що руйнувало стереотипи про захід і схід, — каже Олексій. — Це сприяло створенню міцних особистих зв’язків і формуванню спільного ціннісного простору. Ми реалізовували сотні соціальних проєктів, що засвідчувало: молодь може змінювати країну; зміни починаються з нашої власної ініціативи, а не з очікування дій влади. Академія дала мені чітке розуміння, що всі досягнення у світі створені реальними людьми, і я також можу досягти будь-якої мети».
Під час навчання в академії у нього заклали вміння нести відповідальність, критично мислити та вірити в силу командної роботи. Після завершення навчання в 2019 році Олексій працював тьютором — педагогом-наставником у приватній школі.
> «Мене дуже любили діти, мій перший клас, — з теплом згадує він. — Це була моя найкраща робота, але я розумів, що маю рухатися вперед».
У 2021 році Василюк підписав контракт на службу в морській піхоті. Він обрав бути там, де найбільша потреба — на передовій лінії, захищаючи Україну. На той час йому було 20 років.
> «Війна тоді ще не була повномасштабною, як зараз, але вона вже тривала і була близько. У мене були друзі, які воювали. Дехто з них загинув… Для мене це був логічний крок. Ти не можеш змінювати країну зсередини, якщо не береш участь у її захисті. Я почав вивчати формати служби і згодом знайшов частину, з якою підписав контракт».
Так він став військовослужбовцем Першого легендарного окремого батальйону морської піхоти «Солені пси», який взяв участь в обороні Маріуполя, боях за Бахмут та на Времівському виступі – на стику Донецької, Запорізької і Дніпропетровської областей.
Початковий шлях у Збройних силах України Олексій проходив разом зі своїм ментором з Української академії лідерства Глібом Стрижком. Після початку повномасштабного вторгнення Гліб геройськи обороняв Маріуполь, отримав тяжке поранення і потрапив у полон.
Пріслуживши у морській піхоті понад 2,5 роки, Василюк був аеророзвідником у підрозділі, що підтримував штурмові операції за допомогою безпілотних літальних апаратів. У ході бойових дій він отримав два тяжких поранення.
Перше поранення, уламкове в грудну клітку, сталося у жовтні 2022 року поблизу Водяного на Донеччині. Ворожий танк вів вогонь по позиціях українських військ. Під час сутички вибух пролунав поруч із Олексієм.
> «Мені здалося, що відірвало руку. Потім я помітив, що рука на місці, але якось дивно звисала. Почав кашляти кров’ю. Побратими надали мені першу допомогу».
За цим послідувало понад три місяці лікування і реабілітації, після чого він повернувся до складу батальйону морської піхоти.
Друге поранення отримав влітку 2023 року під час контрнаступу на Запорізькому напрямку.
> «У моїй шиї досі залишився уламок. Мені пощастило залишитися в живих. Це сталося під час контрнаступу: почався бій, пролунав вибух, командир наказав всім вилізти з БТР, який одразу ж загорівся. Тоді у нас було багато поранених і загиблих — багатьох побратимів, з якими я довго прослужив. Найгірше було те, що я не міг їм допомогти».
У 2025 році Олексій Василюк представляв Україну на «Іграх Нескорених» у Канаді — найбільшому у світі міжнародному спортивному змаганні з адаптивних видів спорту для військовослужбовців і ветеранів, які отримали травми, поранення чи захворювання під час виконання службових обов’язків.
На «Іграх Нескорених» у Ванкувері Василюк виступав у трьох дисциплінах: веслуванні на тренажері, сноуборді та регбі на колісних кріслах. Він був наймолодшим учасником цих ігор.
Особливістю підготовки до змагань для Олексія було поєднання виснажливих тренувань зі службою у Силах безпілотних систем, де він займається аналітикою та плануванням операцій.
> «Це не просто спорт. Це можливість продемонструвати світу незламність українських воїнів, доказ того, що життя після поранення триває і може бути яскравим та сповненим перемог. Учасники — вже переможці, перш за все завдяки силі духу. Найціннішим наслідком цих змагань є віра у власні сили. Спорт повертає відчуття контролю над тілом, і незважаючи на фізичні обмеження, дозволяє досягати поставлених цілей».
За значний внесок у розвиток ветеранського спорту Президент України нагородив Олексія Василюка орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Наразі Олексій Василюк обіймає посаду офіцера розвідки та планування у 412 окремій бригаді безпілотних систем Nemesis. Під час війни він також завершив навчання у Житомирському військовому інституті. Служить на Запорізькому напрямку фронту.
> «Я починав у морській піхоті як матрос, потім був сержантом, командиром відділення, а тепер — офіцером. У Nemesis я від самого початку створення підрозділу й доклався до його розвитку. Nemesis швидко еволюціонував, пройшовши шлях від батальйону до полку, а з листопада 2025 року перетворився на бригаду».
Бригада спеціалізується на високоточних нічних ударах і вважається однією з найрезультативніших серед підрозділів аеророзвідки та ударних безпілотних літальних апаратів.
Олексій сформував одну з найефективніших команд, яка знищила понад тисячу ворожих цілей. Nemesis відомий майстерним використанням важких нічних дронів «Баба-Яга», що дозволяє ефективно мінувати логістичні шляхи та знищувати резерви окупанта в темний час доби.
Як спеціаліст секції аналітики Василюк сприяв упровадженню інноваційного планування — системного підходу до вибору цілей, що трансформувало підрозділ з окремих екіпажів у злагоджений механізм, що працює на основі розвідданих у реальному часі.
Завдяки цим успіхам досвід бригади масштабують на інші частини Сил безпілотних систем.
У 2025 році Олексій потрапив до списку «30 до 30» Forbes Ukraine в категорії «Військові» — проєкту, який відзначає молодих українців і українок із значними досягненнями у своїй сфері.
Василюк наголошує, що постійний розвиток і здобуття нових знань є ключовими принципами, які він засвоїв ще в Академії лідерства.
> «Я намагаюся постійно розвиватися, дізнаватися щось нове і не стояти на місці. Якщо хочеш рухатися вперед, мусиш багато вчитися. Той, хто не навчається протягом усього життя, деградує. Повинен бути азарт до постійного розвитку, нових знань і нового досвіду», — переконує він.
У 2022 році Василюк вступив до Національного університету «Острозька академія» на спеціальність «Національна безпека». У 2025-му отримав ступінь бакалавра.
> «Цього року планую вступати до магістратури в Українському католицькому університеті на спеціальність «Адміністрування». Хочу присвятити час вивченню військової стратегії і діяльності штабів, а також покращити рівень англійської мови», — ділиться планами військовослужбовець.
Також він підписав новий офіцерський контракт на два роки — до кінця 2027 року.
Дружина Олексія, Анна, також служить у війську разом із ним.
> «Улітку 2021 року я зробив освідчення своїй дівчині, а через п’ять днів підписав контракт із морською піхотою. Анна довго не могла прийняти, що я на війні, їй було дуже важко. Зараз вона служить разом зі мною у війську. Також вона випускниця Української академії лідерства. З вересня минулого року ми служимо в одній бригаді. Моя дружина — операторка БПЛА», — розповідає Олексій.
Василюк переконаний, що навіть у найскладніших обставинах командир повинен залишатися надійним фундаментом для своїх підлеглих.
> «Війна — це безперервне ухвалення рішень. І ці рішення іноді коштують надто дорого — іноді навіть життя. Найголовніше — нести за них відповідальність. Справжнє військове лідерство — це насамперед турбота про кожного бійця, а не особисті амбіції».
Олексія цінують товариші по зброї за такі сильні якості, як наполегливість і цілеспрямованість. За словами його командирів, він має здатність згуртовувати особовий склад, надихати прикладом і приймати рішення в нестандартних ситуаціях.
Власне Василюк вважає, що відповідальне військове лідерство має поєднувати строгість дисципліни з гнучким мисленням, що дає змогу армії швидко впроваджувати технологічні новації.
> «Лідери повинні бути генераторами ідей, здатними інтегрувати новітні знання у військову практику», — запевняє він.
Після закінчення війни Олексій мріє стати частиною рушійної сили, що творитиме могутню і сильну Україну.
