Парад на Червоній площі в Москві, який цього року відбувся без військової техніки вперше з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну, несподівано втратив центральне місце в інформаційному полі через заяву Володимира Путіна про можливе завершення конфлікту. Президент Росії зазначив: «Я думаю, що справа йде до завершення». Однак виникає питання, наскільки можна довіряти таким заявам.
Ці слова прозвучали під час рідкісної, розлогій пресконференції Путіна, присвяченій надзвичайно чутливій темі, що збіглася з проведенням одного з найбільш незвичайних парадів 9 травня за останні роки. На відміну від традиційних демонстрацій, цього разу Червона площа не була заповнена танковими колонами, ракетними комплексами чи міжконтинентальними балістичними ракетами. Офіційно це пояснили заходами безпеки, зокрема, загрозою атак українських безпілотних літальних апаратів.
Кореспондент BBC Стів Розенберг, який безпосередньо висвітлював подію, звернув увагу на значно меншу кількість журналістів, гостей та іноземних лідерів порівняно з попередніми роками. Британський журнал The Economist розглядає цей парад як симптом зростаючої вразливості Росії: вперше за два десятиліття військова техніка не пройшла по Червоній площі, її скупчення могло стати легкою мішенню для українських дронів. Газета The Times відзначила, що скорочений формат урочистостей серйозно послабив образ тотального контролю і непохитної стабільності – образу, який для авторитарних режимів має не лише символічне, але й політичне значення.
В багатьох регіонах Росії святкові дні супроводжувалися підвищеними заходами безпеки, зокрема:
– посиленим патрулюванням,
– частковими відключеннями мобільного зв’язку,
– обмеженнями у доступі до Інтернету.
Після пресконференції інтерес медіа змістився з причини відсутності традиційної демонстрації військової сили до питання, чи дійсно війна наближається до свого завершення.
Заява Путіна про можливий фініш конфлікту прозвучала у відповідь на питання головного телевізійного репортера кремлівського пулу Павла Зарубіна, який зауважив про всі більш широкі дії Заходу та українські удари по території РФ. Російський президент у свою чергу повторив усталені тези про те, що проти Росії «руками українців» воює «глобалістське крило західних еліт» і згадав прагнення України вступити до Європейського Союзу та розширення НАТО на схід.
Повертаючись до початку повномасштабної війни у 2022 році, Путін згадав так звані Стамбульські домовленості і прем’єра Великої Британії Бориса Джонсона. За словами президента Росії, саме Джонсон начебто переконував Київ не підписувати угоду, оскільки вважав її несправедливою для України. Володимир Путін поставив риторичне запитання: «А хто визначає, справедливо це чи ні? Якщо керівник української переговорної групи парафував ці документи, то що в них було несправедливого?». Він також підкреслив, що після обіцянок підтримки України Захід де-факто «розкрутив протистояння з Росією», яке триває й до сьогодні.
Президент РФ наголосив: «Я думаю, що справа йде до завершення. Але це все-таки серйозна річ».
Під час того ж заходу, відповідаючи на питання кореспондента газети «Коммерсант» Андрія Колесникова про ймовірність переговорів із Володимиром Зеленським, Путін підтвердив свою готовність до діалогу. Спочатку він заявив про можливість переговорів у Москві, а потім уперше припустив, що зустріч може відбутися в третій країні — за умови, якщо буде досягнуто остаточних домовленостей щодо мирного договору. У своєму репортажі Андрій Колесников відзначив, що Путін виглядав «надзвичайно миролюбним».
Президент України пізніше зауважив, що саме Україна фактично «підштовхнула» російського керівника до заяв про переговори та можливі зустрічі. Він наголосив: «Треба закінчувати цю війну й надійно гарантувати безпеку».
### Чи зрушило питання завершення війни з мертвої точки?
Кореспондентка BBC Єлизавета Фохт застерігає від поспішних висновків з таких заяв. Вона вказує на такі важливі моменти:
1. Путін, говорячи про близьке завершення конфлікту, одночасно згадує про необхідність «розгрому» супротивника.
2. Хоча президент РФ і назвав українського президента «паном Зеленським» та допускає особисту зустріч, він наполягає — контакт можливий виключно для підписання фінального мирного договору. Чи відповідає це формату, про який говорить Володимир Зеленський, залишається відкритим питанням.
3. Останні заяви помічника Путіна Юрія Ушакова, який курирує переговорний процес, стали предметом широкого обговорення. Хоча в ЗМІ з’явилася інформація про швидкий візит американських переговорників Стівена Віткоффа та Джареда Кушнера до Москви, сам Ушаков сформулював це набагато стриманіше — «рано чи пізно, думаю, досить скоро», що не можна вважати офіційним підтвердженням.
Держсекретар США Марко Рубіо в недавній заяві наголосив, що тристоронні переговори зайшли в глухий кут. Він, як політик близький до Дональда Трампа, зазначив, що Вашингтон не хоче зволікати з витрачанням часу та ресурсів на процес, який не дає результатів, хоча США й надалі готові підтримувати позитивну роль у ньому.
На початку весни BBC вже детально пояснювала причини призупинки перемовин між Росією, США та Україною, активізованих у лютому. Серед ключових причин — увага Білого дому, сконцентрована наразі на Близькому Сході, а також нездатність сторін компромісно підійти до вирішення найболючіших питань, серед яких головним є доля територій Донбасу.
Юрій Ушаков ясно дав зрозуміти, що Москва продовжує наполягати на повному виведенні українських військ з Донецької та Луганської областей, що категорично не розглядається Києвом і навряд чи зазнало змін у позиції української влади.
Більше того, хоча нові раунди переговорів можливі, наразі мало ознак, що вони зможуть дати інший результат, ніж попередні спроби.
### Чи здатна Росія й надалі вести війну?
Журнал The Economist акцентує, що вперше за час повномасштабної війни ініціатива, вочевидь, переходить до України. Видання звертає увагу на масовані удари по енергетичній інфраструктурі Росії та відсутність значущих досягнень російських сил на фронті.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) повідомляє, що в квітні Росія вперше після початку військової операції втратив більше територій у Курській області, ніж здобув. The Economist оцінює ці втрати приблизно у 113 квадратних кілометрів за останніх 30 днів.
Водночас західні експерти попереджають, що зростання вразливості Росії не означає втрати нею здатності продовжувати конфлікт.
За оцінками Королівського інституту оборонних досліджень (RUSI), Москва зберігає стратегічну мету — виснажити можливості України протистояти. Фахівці інституту підкреслюють:
– Російська економіка ще здатна підтримувати військові витрати.
– Проте скорочення резервів і зростання боргового навантаження роблять країну дедалі вразливішою до санкцій і зовнішніх шоків.
Американський Центр стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS) в аналітичному звіті зазначає, що Росія зможе вести війну щонайменше 2–3 роки. Основними чинниками є:
– адаптація Кремля до санкцій,
– ефективна державна підтримка оборонної промисловості,
– матеріальна та технологічна допомога з боку Китаю, Ірану та Північної Кореї.
Крім того, Росія залишилася авторитарною державою, де суспільна втома від війни і економічні проблеми не створюють фатальних загроз через відсутність ефективних механізмів політичного впливу на владу. Кремль жорстко контролює громадську дискусію, придушує незалежні ЗМІ та карає інакодумців, що значною мірою знижує ризики відкрити протестів проти війни.
За інформацією російського розслідувального центру «Досьє», нещодавно в Кремлі відбулася закрита презентація для групи людей, наближених до першого заступника голови адміністрації президента Сергія Кирієнка. З неї випливає, що в Кремлі розглядають сценарій розвитку подій, за якого:
– Росія контролюватиме Донецьку та Луганську області,
– Херсонська і Запорізька області поділяються приблизно за лінією фронту,
– європейські санкції залишаються чинними,
– американські санкції скасовуються,
– Володимир Зеленський залишає посаду президента України.
Також у адміністрації РФ обговорюють, як подати цей сценарій російському суспільству як перемогу у війні.
Аналітики Центру Карнегі зазначають, що війна стала для Кремля не лише зовнішньополітичним проєктом, але й важливим інструментом внутрішнього контролю. Саме за допомогою конфлікту влада виправдовує посилення обмежень, репресії та подальшу мілітаризацію держави.
Таким чином, Кремль може взяти на озброєння одночасно два паралельні підходи:
1. Готувати суспільство до можливого завершення війни за умови досягнення угоди, яку згодом зможуть подати як перемогу.
2. Продовжувати активні бойові дії, якщо вважатиме, що час грає на її користь.
І Росія, і Україна тримають взаємні звинувачення у порушенні узгодженого за посередництва США перемир’я, що тривало з 9 по 11 травня, та у продовженні обстрілів і атак, незважаючи на тимчасове припинення вогню.
Теперішні умови свідчать, що жодна зі сторін не поспішає відмовлятися від своїх позицій, а подальший розвиток подій залежатиме від багатьох політичних, військових та дипломатичних чинників.
