Одд Арне Вестад — норвезький історик, професор Єльського університету, який спеціалізується на вивченні історії «холодної війни», а також історії Китаю та країн Східної Азії. Його остання праця, видана навесні 2026 року, має назву «Чергова буря. Влада, конфлікти та уроки історії». DW запросила експерта до підкасту «Геофактор», де він поділився своїми міркуваннями щодо тривалості війни Росії проти України, ймовірних сценаріїв її завершення та ступеня ризику загострення конфлікту до рівня Третьої світової війни.
За словами пана Вестада, найвражаючим у російській агресії є той факт, що ця війна була розпочата на основі хибної передумови про швидке завершення бойових дій. Ця ситуація нагадує події 1914 року, коли розпалення конфлікту також очікували на короткотривалість. Росія опинилася у затяжній війні не лише завдяки героїзму українського народу, а й завдяки тому, що Україні вдалося сформувати широку мережу союзників, які сприяли відсуванню російських сил.
Виникла ситуація патової боротьби, що, на жаль, буде тривати довго, якщо не відбудеться політичного та дипломатичного прориву, який змусить Росію сісти за стіл переговорів і розпочати змістовні перемовини про припинення вогню. На сьогоднішній день цього не сталося.
Щодо тривалості конфлікту, експерт вважає, що війна може тягнутися ще роками. Поточна обстановка характеризується:
– Обмеженими шансами Росії на прорив у бойових діях.
– Обмеженими можливостями України, які залежать від ресурсів та підтримки.
– Постійним виснаженням російських кадрів та техніки у «м’ясорубці» на сході України.
Вестад підкреслює важливість досягнення припинення вогню, що поділяє з президентом України Зеленським. Він сподівається, що подальше припинення вогню відкриє шлях до стабілізації ситуації, а в майбутньому — сприятиме змінам у Росії, які можуть дозволити відновлення української державності.
Щодо можливих дій Кремля, одержані експертом дані з російських джерел свідчать, що Путін ймовірно прагнутиме інтегрувати одночасно два підходи:
1. Максимальне використання обмежених ресурсів Росії — людських та матеріально-технічних.
2. Спроба досягти бойових проривів на українському фронті.
Якщо ці спроби зазнають поразки, перед керівництвом Росії виникнуть складнощі з мобілізацією та її наслідками на полі бою. У такому разі, можливий демонстративний крок у напрямку переговорів про припинення вогню, що, однак, не гарантовано призведе до реального миру; до справжнього припинення бойових дій могла знадобитися тривала і складна робота.
Останнім часом у Європі з’явилися надії, що континентальні лідери зможуть увійти в переговорний процес з Росією. Дотепер діалог вівся переважно між Росією, Україною та США, і ЄС залишався на узбіччі, не маючи чіткої позиції чи представника, який міг би зустрітися з Путіним. На думку Вестада, Європа повинна вести подібні переговори, проте без тиску і нав’язування жорстких умов. Варто визначити конкретних європейських лідерів, які візьмуть на себе відповідальність спілкуватися з Кремлем.
Важливо, щоб Росія та її союзники, насамперед Китай, усвідомлювали:
– Рішучість Європи продовжувати підтримувати Україну як у часи бойових дій, так і після підписання мирної угоди.
– Відсутність нормалізації відносин між Європою та Росією до моменту укладення всеохопної мирної угоди, що виходить за рамки простого перемир’я.
Кремлю необхідно зрозуміти цей посил, а справжнім шляхом до цього є перемовини з Путіним.
З точки зору політики Кремля, існує надія на кардинальні зміни в Європі — з приходом до влади ультраправих сил у значущих країнах континенту. Вестад сумнівається в реалістичності цих очікувань і вважає таку стратегію небезпечною. Він підкреслює, що Путін все частіше покладається на зовнішні чинники:
– Підтримку Китаю у війні.
– Вірогідність переобрання Дональда Трампа у США, що могло б відповідати інтересам РФ.
Подібні сподівання на зміну політичного курсу Європи малоймовірні і, як показує історія, зазвичай залишаються без реалізації.
Основні причини обмежених шансів Росії на військову перемогу полягають у трьох аспектах:
1. Ситуація на полі бою, де Росія вимушена значно збільшувати військові зусилля, але не має для цього належного обладнання та озброєння.
2. Безперервна підтримка України з боку Європи та США у вигляді постачання зброї.
3. Нереалістичність ідеї, що політична нестабільність або колапс демократичних інститутів у Європі чи США може врятувати Росію у цьому конфлікті.
Говорячи про ставлення Вашингтона, зокрема адміністрації Дональда Трампа, Вестад зазначає:
– Трамп менш зацікавлений у досягненні угоди з Путіним.
– Після повернення на посаду президента Трамп сподівався досягти домовленостей та швидко припинити війну, але це не відбулося.
– Путін не сприймає Трампа і його команду серйозно, у що вірить і сам Трамп, що змінює характер взаємин.
– Зростає не симпатія до України, а скоріше антипатія до Путіна і Росії загалом.
Обговорюючи паралелі з історією, дослідник зазначає, що у разі масштабного загострення війни або розв’язання ще більшого конфлікту, як це було після Першої світової війни, Росія може зіткнутися з серйозною загрозою стабільності своєї державності. Війна призводить до поступового послаблення країни, що може поставити її у невигідне становище у світовому контексті, а не лише в європейському регіоні. Він звертає увагу, що серед близьких до Путіна існує усвідомлення подібного ризику. Будь-який подальший масштабний конфлікт здатен стати початком кінця Росії у нинішньому вигляді, повторюючи сценарії Австро-Угорщини чи Російської імперії в минулому, які не змогли виграти війни, у які їх затягнули.
Щодо реалістичного завершення війни, Одд Арне Вестад підтримує ідею припинення вогню, а також нейтрального статусу України з подальшою інтеграцією до Європейського Союзу. Проте виникає питання, чому Путін міг би погодитись на такий варіант. Вестад відповідає, що коли ситуація вичерпує всі можливості, у Путіна просто не залишиться вибору. Припинення вогню може навіть настати без укладання повноцінної мирної угоди, що призведе до подальшого послаблення Росії. Експерт вважає, що історично подібні переламні моменти в житті країни вимагають змін для стабілізації влади й утвердження її позиції. Найбільш правдоподібний сценарій — поступове просування до припинення вогню, коли всі сторони усвідомлять корисність такого кроку.
Щодо побоювань, що війна в Україні переросте у глобальний конфлікт між великими державами, історик не бачить у ній безпосереднього каталізатора. Проте він визнає, що у випадку виникнення непередбаченої глобальної кризи, наприклад:
– Великого акта тероризму.
– Військового зіткнення в іншому регіоні світу.
– Кризової ситуації, яку іноді називають «чорним лебедем».
Паралельна напруженість у регіоні Близького Сходу і в Східній Азії, а також війна США проти Ірану можуть створити умови для розгортання конфлікту за участю великих країн, подібного за масштабами до того, який розпочався влітку 1914 року.
Таким чином, з точки зору Одда Арне Вестада, поточний конфлікт ускладнюється геополітичною динамікою, однак його глобальне переростання буде залежати від комплексу несподіваних та взаємопов’язаних чинників.
