Цей матеріал став можливим завдяки глибокому аналізу книжки Дені де Ружмона «Любов і Західний світ». Автор проводить витончене осмислення класичної європейської теорії війни, ведучи її витоки до віддаленого Провансу, де поєднуються впливи кельтського епосу, зокрема роману «Про Трістана та Ізольду», релігії катарів і поетичних творів трубадурів.
У цій традиції війна уявлялась як відносини між лицарем і дамою: залицяння та спокушання (дипломатичні маневри) чи, навпаки, застосування насильства (військові дії). Саме звідси походять різноманітні формалізми — оголошення війни, турніри, поєдинки перед битвами, чітка регламентація мирних переговорів і укладення угод.
Головною метою класичних воєн було «Захоплення Живого», тобто отримання контролю над цілим або його частиною. В цій парадигмі ключовим був пріоритет раціональних інтересів як на початковому етапі, так і при завершенні конфліктів. Активними гравцями тут були еліти — лицарство і дворянство.
Зі змінами у хід історії, у XIX столітті, класичний військовий формат зазнав радикальної трансформації — прийшли «національні війни», які відбувалися на тлі заміни монархій буржуазними республіками. У цьому контексті війни перетворилися на арени протистояння міщанства і дрібної буржуазії.
Характерні ознаки національної війни:
- Культ Героїчної Смерті.
- Ірраціональний ресентимент.
- Відсутність чітких раціональних критеріїв завершення війни.
- Витіснення раціо із цілепокладання військових дій.
Прагнення буржуазної системи повертати теорію воєн у русло раціональності увінчалося тимчасовим успіхом наприкінці XIX століття. Але це тривало недовго, оскільки Перша світова війна спровокувала перехід до нової парадигми «тотальної механістичної війни».
У межах цієї парадигми війна перетворюється на повний акт знищення супротивника. Мета полягає в оволодінні «мертвим», а не живим противником — знищенні, а не захопленні. Тотальна війна не обмежується завоюванням територій.
Ілюструючи це, можна зазначити, що лінія фронту на момент закінчення Першої світової війни проходила територією Франції й Бельгії, тоді як німецькі війська перебували поза межами Німеччини. Основна суть тотальної війни — це руйнування продуктивного потенціалу супротивника, а саме:
- Здатності мобілізувати нових військовослужбовців.
- Виробництва боєприпасів.
- Демографічного відтворення.
Основні критерії оцінки динаміки тотальної війни:
- Військові втрати у відсотковому відношенні до мобілізаційного потенціалу.
- Рівень руйнації промисловості, інфраструктури міст і енергетичних мереж.
- Стан руйнування демографічного потенціалу, включно з репродуктивним потенціалом.
Контроль територій залишається другорядним чинником у цій парадигмі: він має значення, але не є визначальним. Основна мета — зламати волю супротивника, що можна образно уявити як «кастрацію ворога».
Ружмон, звісно, не міг передбачити нинішній формат тотальної кібер-війни, де лінія фронту перетворюється на кіл-зону, а штурмовики стають своєрідними «сталкерами» цієї зони, основне завдання яких — виживання та підтримка контролю над певними локаціями.
Тепер проаналізуємо формат сучасної російсько-української війни. З українського боку це, безсумнівно, «національна війна», що виявляється у:
- Культі Героїчної Смерті.
- Пануванні ірраціонального ресентименту.
- Відсутності раціональних індикаторів для визначення завершення війни.
- Сприйнятті компромісів як зради.
З російського боку застосовується модель «тотальної війни». Це пояснює офіційну неоднозначність у стратегії окупації окремих територій (наприклад, окупація Донбасу розглядається швидше як тактичний, а не стратегічний крок).
Цілі Росії у рамках цієї тотальної війни включають завдання максимальної шкоди мобілізаційному, економічному, інфраструктурному та демографічному потенціалу України.
Особливості подальшої мобілізації з боку РФ:
- Можливість проведення обмеженої мобілізації або повної відмови від неї.
- Віддача переваги контрактній системі набору особового складу, що воює.
- Врахування, що адміністративна мобілізація приводить до насичення зони бойових дій мобілізованими, які мають вищі показники втрат, на відміну від контрактників.
У цьому контексті існує вислів «опалювати дім грошима», який служить алегорією дуже неефективного використання обмеженого ресурсу. Для тотальної кібер-війни таким ресурсом стають люди.
Найбільш ефективними виявляються або технології кіберінтеграції війни, або ефективні контрактні моделі рекрутингу, тоді як інакші методи призводять до прискореного виснаження ключових параметрів стійкості у період тотального конфлікту.
Джерело інформації: зазначене в оригіналі.
Автор висловлює власну думку, яка може не співпадати з позицією редакції. Відповідальність за опублікований контент у рубриці «Думки» несе автор.
