Фото: The New York Times
Якщо військові дії триватимуть до п’ятниці без формального схвалення Конгресу США, вони однозначно набудуть статусу незаконних.
Активні бойові операції, які проводить президент Дональд Трамп проти Ірану, викликають сумніви у своїй легітимності, оскільки Конгрес не надавав офіційного дозволу на ведення війни. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на The New York Times.
Відповідно до Резолюції про воєнні повноваження 1973 року президент має право проводити військові дії без попередньої згоди законодавців лише протягом 60 днів. Офіційний відлік почався 2 березня, після повідомлення Конгресу, тож цей термін спливає вже цієї п’ятниці. У разі продовження бойових операцій після цієї дати вони фактично вийдуть за межі правового поля.
Ключові положення Резолюції про воєнні повноваження включають:
- 60-денний строк: після його завершення президент зобов’язаний вивести війська, якщо Конгрес не оголосив війну або не схвалив продовження операції;
- 30-денне продовження: можливе лише на підставі письмового підтвердження від президента про «необхідність негайних військових дій» для гарантування безпеки Збройних сил;
- інформування Конгресу: протягом 48 годин після початку воєнних дій президент зобов’язаний повідомити законодавців про свої дії.
Існує високий ризик, що адміністрація Трампа за підтримки республіканської більшості спробує оминати законодавчі обмеження через юридичні маневри, щоб легітимізувати подальше продовження «військової операції» (саме так називає її президент). У такій ситуації вирішальне значення матимуть рішення федеральних судів. Відомо, що раніше суди часто відмовлялися розглядати аналогічні позови (наприклад, щодо дій у Сальвадорі 1982 року, Іраку 2002 року чи Лівії 2011 року), позначаючи їх як «політичні питання», однак ця практика фактично знецінює конституційний контроль.
Історичні випадки свідчать про протилежне. На початку ХІХ століття Верховний суд США у справах, пов’язаних із «квазівійною» з Францією, наголошував, що повноваження оголошувати війну належать тільки Конгресу, і дії президента не мають порушувати законодавчі акти. Навіть під час Громадянської війни 1861 року, розглядаючи законність блокади південних портів, оголошеної президентом Лінкольном, суд не сумнівався у своєму праві оцінювати законність військових повноважень глави держави.
Конституція США (Стаття І, Розділ 8) наділяє Конгрес виключним правом оголошувати війну та встановлювати правила ведення бойових дій на суші і морі, що безпосередньо стосується нинішньої ситуації в Ормузькій протоці. Засновники країни, серед яких Джордж Вашингтон та Джеймс Медісон, наполягали на тому, що той, хто безпосередньо керує військами, не може одноосібно вирішувати питання початку чи продовження воєнних дій. Судова гілка влади зобов’язана виконати свій конституційний обов’язок і примусити адміністрацію дотримуватися закону, незважаючи на позицію президента.
Відомо також, що адміністрація Трампа, підтримуючи жорстку позицію прем’єр-міністра Ізраїлю Беньяміна Нетаньягу, розраховувала на швидку капітуляцію Тегерана, проте майже всі прогнози Білого дому виявилися хибними. Замість очікуваної поступливості Іран продемонстрував надзвичайну витривалість, а політичний контроль у країні перейшов до більш радикальних військових керівників. Попри заяви Трампа про стабільність ситуації, Ормузька протока фактично залишається заблокованою, загрожуючи п’ятій частині світового експорту нафти. Тим часом американські військові запаси виснажуються: вже використано половину крилатих ракет, призначених для стримування Китаю.
Нагадуємо, що перший раунд переговорів між США та Іраном, який завершився 12 квітня, не приніс відчутних результатів. Сторони не змогли досягти угоди через розбіжності щодо ядерної програми Тегерана. Зокрема, Іран не надав гарантій відмови від розробки ядерного озброєння.
